38 (1)

– Хм… Я приймаю твою подяку, хоча через твою дурість я втратила таку чудову маріонетку. Ти зіпсувала мені багато планів, Терезо. – Дідько, я сподівалася на інше. – Але як кажуть “Яблуко від яблуні”...
– Ну що ви, люба верховна жриця. Нащо він вам був потрібен, дракон був всього лише не розумним дитям. Ним навіть керувати одна каторга була б. – Я тішила его “мами”, і вона всотувала в себе усі компліменти. – Якщо вам потрібно чимось допомогти, краще використайте мене, врешті решт розуму в мене більше буде.
До жриці ззаду підійшли дві храмовниці в червоних каптурах і простягли їй кинджал. Вона крутила його між пальцями, наче іграшку.
– Та от тільки ти мені не потрібна, Терезочка. – Вимовила ліниво. – Нащо мені хтось зі схожими до моїх здібностями? Це не практично і проблематично. Тому, – направила зброю на мене. –, нам час прощатися. Ви знаєте що робити. – кивнула храмовницям.
Вони почали спускатися по різних боках зі сходів, в руках у них були мечі. Не спрацювало, але навіть немає чому дивуватися. Жриця вважала мене надокучливою мурахою, яку чимскоріше потрібно розчавити. І погляди в нас збігалися, я повинна її знищити скоріше, ніж вона вб’є всю Магнолію.
– Так, так, так… – двері позаду мене відчинилися і явили нам одиноку постать. – Я бачу, Розочка, ти все не міняєшся. Все ж ті імперські бажання правити світом, нехтувати життям простих людей і влаштовувати лялькові вистави. Може ти хоча б колір волосся змінила, а? Заради цікавості.
Це була Цирцея. Навіть не озираючись, її підколювання я впізнаю завжди. Але ж вона казала, що не піде сюди. Що могло змінити думку цієї божевільної відьми?

                                                                             ***
Я нічого не розумію. Мене обрали жертвою для дракона? Тобто зараз Тереза переодягнена в мене. Невже вона помре замість мене, через наш дурний план? Ну взагалі-то план здавався чудовим, але все пішло шкереберть.
Коли нестерпна жриця сказала всім вийти, люди наче зачаровані ляльки пішли на вихід. Я не хотіла викривати, що на мене це не подіяло, тому вирушила разом з іншими на вихід, можливо мені це пізніше знадобитися.
Аристократи, як тільки вийшли з банкетної зали розбрелися до своїх карет і за пару хвилин подвір’я було спустошено. Я так і знала, що ця жінка відьма! Тепер багато таємниць стали зрозумілими. І те чому батько, як дурень робив все, що їй заманеться. також.
Рев дракона рознісся всередині замку, скло на вікнах та вітражах затріпотіло. Бідна Тереза, певно вона зараз дуже перелякана. Вона немає постраждати через мій непродуманий до кінця план!
Я вже збиралася зайти всередину до зали, але хтось схопив мене за руку. Це була
Джозефіна. Я вже хотіла запитати в неї багато чого, але вона мене випередила.
– Вам не можна туди йти, це занадто небезпечно для її Світлості. – як завжди, майже без емоційно, сказала вона. – Краще їдьте якомога далі, поки це все не закінчилося. В них немає шансу вижити.
– Це ще чого? Джозефіна, чи не надто багато чого ти собі дозволяєш? – сумніви закралися в мені, вони блукали шкірою, але я не хотіла їм вірити.
– Я рятую вам життя, вже вкотре! – раптом вигукнула вона. – Без мене ви просто безпорадна дівчинка, яка тільки і може плести інтриги і ненавидіти батька! – Все так само продовжувала кричати моя служниця, я ніколи не спостерігала за нею такої поведінки.
– То це ти видала жриці наш план… – озорило мене прикрим фактом.