16 (2)

Поки їхала далі до храму, то думала-роздумувала про що говорила Лінда. Я їй купила булочки, а мене дурною обізвали! Чи в її словах був інший сенс?

Сестри з храму вже вели всередину, коли на очі натрапила цікава картина – Луціано в одежі храмовників порпається в садку. Під рукою в нього купа садового спорядження і він лопаткою щось там ковиряє. А над ним стоїть, якщо не помиляюся, помічник кардинала і гнівно дає йому вказівки.

Напевно, найбільш шокую мене те, що дракон без жодного роздратування це робить. До пам’яті приходять образи вчорашньої його поведінки і аж ніяк не складається з тим, що я бачу зараз. Як Луці, що веде себе мов капризна дитина, міг змінитись так кардинально за одну ніч?

Не знаю чому, але згадалися слова Лінди: “Не судилося нам бути разом”. Якщо так подумати, то наша угода з Луціано завершена, він показав мені, хто його матір, жінка ймовірно повинна у моїй попередній смерті.

Тож продовжувати спілкування з ним немає потреби. Але чому на душі так сумно, коли я думаю про це? Тим паче, він дракон, а я – людина… Про що взагалі може йти мова? Тут наші дороги розходяться.

Невже саме це і мала на увазі Лінда? Нам теж не судилося бути разом, але щось досі тягне мене до нього.

– Доброго дня, шановні.

Тільки-но я підійшла, дві пари очей подивилися на мене. Одні спокійно, інші з радістю та дитячим збудженням.

– Терезо! – вигукнув Луці і хотів був кинутися до мене, проте помічник надавив йому на плече і той залишився сидіти смиренно. – Вибач, давай іншого разу поговоримо, мені треба закінчити пересаджувати квіти.

Ого. Невже те, що я бачу, це правда?

– Доброго дня, панно Терезо, – ввічливо привітався Інсен. – Ви йдете до кардинала Вествуда?

– А, так… – все ще шокована від побаченої поведінки дракона із запізненням відповіла йому.

Обличчя Інсена чомусь раптово змінилося на насуплене. Що таке? Він, звісно ж, син герцога, але не думаю, що його настільки могла образити моя відповідь із запізненням. Щось з кардиналом?

– Якісь проблеми з кардиналом, пане Інсене? – або я з глузду сходжу, або сьогодні всі люди ведуть себе якось дивно.

– Ні, все гаразд. – Він миттю повернув собі спокійний вираз обличчя, продовжив: – Кардинал Вествуд зараз на службі, але за пару хвилин повернеться, тому можете зачекати його в кабінеті. Пана Луціано залиште на мене, після всіх справ я приведу його.

Я подякувала і ще раз зиркнула до Луція, який вчора майже зіпсував усе, ще й перервав мій перший танець на балу! Точно, пан Бартелло…

– До речі, вчора я бачила вашого брата на дні народженні принцеси. Чи не могли би ви передати йому мої вибачення за незавершений танець?

Сестрички якось мені розповідали, що хоча це й рідкість для аристократа надати перевагу кар'єрі храмовника, Інсен служить як помічник кардинала вже зо два роки. Та не думаю, що це впливає на його статус.

– Мені шкода, панно, проте ми не спілкуємося. Мені здавалося, що усім аристократам це добре відомо? – цього разу роздратування в ньому видала лише брова, яка заледве сіпнулася. Мені стало ніяково. – Тому вам доведеться зробити це самій, і, якщо ваша ласка, забудьте про те, що я колись також був у сім’ї Бартелло.

Геть-геть ніяково! Потрібно тікати.

– Вибачте за це, пане Інсене. Я довгий час сиділа вдома через слабке здоров’я, тому не була свідома таких речей. Більше цього не повториться. – Швидко присіла в кніксені. – Тоді на цьому я вас залишу. Луціано, скоро побачимося.

Інсен наче дружно усміхнувся у відповідь, а Дракон лише кивнув головою, навіть не подивившись на мене.

Неприємна ситуація вийшла, хотіла вибачитися перед одним чоловіком з Бартелло, а довелося перед двома. Сподіваюся, що сьогодні більше не прийдеться ні перед ким вибачатися.