Епілог

Незважаючи на те, що сонце встало вже давно, Джек і Джемма все ще ніжились під його теплим промінням на великому ліжку, міцно притиснувшись один до одного, і насолоджувались цим солодким моментом.

У цей день в імперії Мізу, яка вже протягом кількох років була їхньою домівкою, святкувалася річниця укладання мирного договору з Льор, за яким король Ігор був змушений віддати велику частину своїх володінь імператриці Місато, так що в кожному місті та селі влаштовувалися грандіозні ярмарки, щоб всі громадяни могли добряче повеселитися. Але Джек і Джемма не поспішали на загальне свято, бажаючи якомога довше побути лише вдвох, бо останнім часом їм це не дуже добре вдавалось.

З тих пір, як молоде подружжя відкрило власну таверну, у них залишалося мало часу на відпочинок, але ось нарешті настав довгоочікуваний вихідний.

Лише коли настала обідня пора, пара нарешті залишила свою затишну домівку та рушила на центральну площу міста, щоб щось попоїсти, а тоді приєднатися до загальних веселощів.

Як виявилось, вони були єдиними, хто так сильно затягував з походом на ярмарок. Інші ж мешканці міста вже давно проводили там час. Більше того, серед натовпу можна було побачити не лише місцевих жителів, а й туристів, що спеціально прибули з інших держав.

Залишивши дружину на набережній, де було не так людно, Джек сміливо ринувся в натовп, а згодом повернувся, тримаючи в руці дві миски, наповнені рисом, яловичиною та цибулею. Крім того, до цієї страви був доданий кисло-солодкий соус, який так любила Джемма.

Подружжя сіло прямо на кам’яну бруківку та жадібно почало поглинати надсмачне вариво. На фоні музиканти майстерно виконували найкращі народні композиції, створюючи ідеальну атмосферу спокою та гармонії.

— Ой, я зовсім забула тобі дещо сказати! — несподівано вигукнула Джемма після того, як ця думка миттєво з’явилася в її голосі. — Учора отримала лист від брата.

— І що він пише? — поцікавився Джек.

— Вони планують провести вихідні в прибережному палаці «Юме», який знаходиться лише за десять миль звідси, і пропонують нам приєднатися.

Зізнатися, Джеку ця ідея була не дуже до вподоби. Зважаючи на своє піратське походження, він усе ще продовжував відчувати себе не в своїй тарілці, відвідуючи імператорську сім’ю, хоч навіть її і не можна було назвати надто вишуканою та пафосною. Але Джек також розумів, наскільки важливим для Джемми був час, проведений з рідним братом, його дружиною і їх чарівною новонародженою донечкою Ло-Мааєю, тому робив усе, щоб пересилити себе та порадувати кохану дівчину, що так майстерно приборкала його дику натуру та стала причиною змін на краще.

— А чому б і ні? Поїдемо туди!

Джемма аж засяяла та щасливо поцілувала свого чоловіка.

— Ти ж знаєш, що я кохаю тебе, Джеку?

— Я тебе також кохаю, і цього не змінить ніхто і ніщо.