Розділ 18

Дельфіна лежала на величезному ліжку та насторожено дослухалася до звуків нічного життя, до яких належали ухкання сови за вікном і шелест листя на деревах, що колихалося від легенького подиху вітру. Дівчина розуміла, що потребує відпочинку, але все ніяк не могла змусити себе заснути на новому місці. Всі її інстинкти бунтували проти цього.

З дитинства Дельфіну навчали завжди бути готовою дати відсіч. Дівчина не пам’ятала, коли востаннє не відчувала напруги у власному тілі. Для такої, як вона, розслаблення було неприпустимою розкішшю.

До того ж, Дельфіна абсолютно не довіряла імператриці Місато. Надто вже добре вона знала цю дівчину.

Більшість держав недооцінювали Візинію, а даремно. Хоч це царство й не могло похвалитися великим запасом ресурсів чи стрімким розвитком, зате вони були передовими в аспекті розвідки.

Коли Реджинальд вчинив державний переворот у Мізу, шпигунки (ця робота принципово завжди доручалася виключно представницям жіночої статі) Візинії взяли під пильне спостереження останню з династії Сімідзу. Агнія могла в будь-який момент втрутитися в ситуацію, викрасти загублену принцесу та використати її, та вона надавала перевагу просто знати про все, маючи абсолютну впевненість, що в деяких випадках це краще, ніж діяти.

До того, як отримати велику честь стати підопічною цариці, Дельфіні довелося попрацювати шпигункою і протягом кількох місяців її завданням було слідкувати за кожним кроком Місато.

У той період загублена принцеса називала себе Лі та заробляла на життя участь у боях без правил.

Дельфіна провела чимало ночей у барі «Вогонь і кров», вдаючи з себе багачку, ласу до жорстоких видовищ. Чим більше вона спостерігала за Місато, тим більше та її дивувала. Справа була не в тому, що загублена принцеса з легкістю протистояла старшим і сильнішим чоловікам зі зброєю (Дельфіна ж і сама пречудово володіла різноманітними бойовими практиками), а в тому з якою легкістю Місато шкодила іншим. Одразу ставало зрозуміло, що заради власних інтересів ця панянка не зупиниться абсолютно не перед чим.

Дельфіна гадки не мала, чого насправді прагнула Агнія, відправляючи її на місію разом з Місато, проте вона завжди вміла діяти по ситуації і довіряти власній інтуїції, що збиралась зробити і цього разу.

***

Місато та Дельфіна взялися за діло наступного ж ранку. Обидві дівчини просто блискуче вміли перевтілюватися, тож у темних кутках одного з приморських містечок, яке мала похмуру славу найулюбленішого куточка піратів, їх без жодних проблем прийняли до себе.

Поспілкувавшись з правильними людьми та застосувавши всі свої навички переконання, вони дізналися, що одна команда зараз наполегливо шукає собі новачків у команду, хвастаючись тим, що їм вдалося роздобути, цитуючи капітана, «по-справжньому королівське судно». Неважко було здогадатися, що це були саме ті пірати, яких вони шукали.

Прийшовши до таверни, де відбувався відбір до потрібної їм команди, Місато та Дельфіна пафосно втерли носа всім чоловікам, що посміли ставити під сумнів їхню силу та таким чином здобули для себе повагу та місце на кораблі, де, згідно з їхніми підозрами, знаходилася королівська делегація Льору.

На мить у голові Дельфіни промайнула думка про те, що все складається аж надто легко, проте довго їй не вдалося про це поміркувати, оскільки вони прийшли на корабель.

Так, це було дійсно розкішне новеньке судно, зроблено з найдорожчого червоного дере. Його розміри були просто велетенськими, а цупкі бордові вітрила, обшиті золотими візерунками, надавали кораблю дійсно королівський вигляд.

Піднявшись на палубу, Дельфіна та Місато одразу ж почули жалібні голоси заручників, що чулися з однієї з кают корабля, віконце якої виходило найближче до них.

— Ласкаво прошу на борт, — з посмішкою привітав їх смуглявий капітан, на голові якого красувалася чорна треуголка. — Прибирання можете почати все зараз.

Дівчата взяли знаряддя для прибирання, що вже стояли приготовані на палубі, та ледве помітно перезирнулися, слабким кивком домовившись діяти запланованим чином.

Варто було кораблю тільки відплисти від порту, як Дельфіна та Місато відклали швабри і перейшли до бою з піратами.

Візинка кинулася до найближчого до себе пірата та здивовано усвідомила, що він був до цього готовий. Більше того, чоловік не поспішав вступати з нею в повноцінний бій, а цілеспрямовано тримав дівчину на відстані, лише раз зробивши рішучий удар, царапнувши своєю шаблею її руку.

Кинувши погляд на Місато, Дельфіна, як справжня професіоналка бойових мистецтв, просто не могла не помітити театралізованість і награність її поєдинку з піратами.

«Підстава,» — пронеслося у неї в голові саме перед тим, як дівчина рухнула на палубу, підкосившись під дією отрути на шпазі Марка.

Помітивши це, Місато вдоволено кивнула своєму найвідданішому помічнику, а тоді продовжила розігрувати бій. Декількох піратів вона позбавила свідомості, щоб потім показово доправити до в’язниці імперії Мізу, після цього в таємниці випустивши на волю, а іншим дала можливість утекти на рятувальній шлюпці.

Коли на кораблі не залишилося жодного пірата, окрім тих кількох, що залишилися лежати на палубі без свідомості, Місато відчинила двері до каюти, до якої посадили заручників. Протягом усієї битви вони спостерігали за тим, що відбувається через невеличке віконечко, а зараз поспішили нарешті вибратися з тісної кімнатки, де їм довелося провести далеко не найприємніший час.

Ігор дивився на свою колишню дружину зі щирим захопленням. Вона виглядала фантастично. У цей момент він вперше пожалкував про те, що намагався вбити її. Подумати тільки, адже ж ця смертоносна краля могла належати йому, а тепер… Тепер йому доводилося змиритися з тим, що супутницею його життя стала Єва, яка не відрізнялася ні вродою, ні розумом.

— Я навіть не знаю, як тобі дякувати, — сказав Ігор, сповнений щирої вдячності, теплоти та поваги до Місато. — Чесно, мені все ще важко повірити, що ти врятувала мене після всього того, що було…