Розділ 15

У піратів було кілька днів для підготовки до тієї самої місії, яку їм доручила імператриця Мізу, і минули вони з надприродною швидкістю. І от уже Джек піймав себе на думці, що до початку заварухи залишилося буквально кілька годин.

Капітан намагався повністю сконцентруватися на тому, щоб остаточно переконатися в підготовленості своєї команди до того, що їх чекало, проте його думки постійно мимоволі відволікалися через Джемму.

Джек ніколи не думав, що може відчувати настільки сильні почуття, як кохання до цієї дівчини. Кожну хвилину він страшенно сумував за нею та всім серцем бажав якнайшвидше повернутися до неї.

— Ось вони! — викрикнув темночубий Едвард, якому було доручено спостерігати за горизонтом, вичікуючи появи того самого судна, на якому король і королева Льору в компанії своїх найближчих радників і десятка гвардійців прямували на зібрання очільників усіх держав, яке було організовано з метою обговорення виснажливої війни, що вже довго тривала між імперією та королівством.

Джек повернувся до своєї команди та подивився в очі кожному з них, шукаючи там хоч натяк на страх, проте всі чоловіки були налаштовані рішуче. Вони ще ніколи не нападали на королівське судно, проте добре розуміли, що вибираючи таких жертв, ризик виростає принаймні вдвоє. Та пірати чітко розуміли, на що йдуть, і були готові зробити свою справу з азартом, яка викликала в Джека захоплення та гордість за свою команду.

— За діло, хлопці!

І от тоді розпочався справжній хаос.

Як і очікувалося, королівські гвардійці виявилися гідними суперниками, готовими тримати удар і захищати своїх правителів. Битва видалась просто таки пекельною. Не було жодної миті, щоб перевести погляд, оскільки можна було буквально втратити життя, якщо хоч на секунду відірватися від бою.

Та все ж таки перемогу врешті-решт здобули пірати, і великою мірою це була заслуга Марка. У бою цей чоловік виявився просто таки звіром, що не мав жодного жалю до своїх супротивників, розкидаючи їх направо і наліво.

Але така сліпа агресія зіграла з ним злий жарт. В один момент Марк просто таки не помітив, як позаду до нього підкрався ще один гвардієць і встромив гостре лезо у його спину. Скрикнувши, чоловік одним сильним ударом відштовхнув ворога від себе, учепився за лезо ножа та витяг його з себе, а тоді ослаблено звалився з ніг.

На щастя, у той час бій уже добігав кінця, тож двійко інших піратів змогли підхопити його та безперешкодно доставити в безпечне укриття, де він і лежав, доки до нього не прийшов найстарший член команди, що єдиний з них усіх хоч якось спеціалізувався на медицині та міг надати допомогу пораненому.

Деян схилився над Марком і пильно оглянув його місце ушкодження, щоб оцінити масштаби проблеми.

— То нічого страшного, — запевнив він хлопця, дістаючи зі своєї торби все необхідне медичне приладдя. — Зараз я зашию рану, і вже зовсім скоро будеш, як новенький.

Деян промив уражене місце та взявся за накладання швів. Марк відчував вкрай сильний біль, але мужньо терпів, стиснувши зуби та намагаючись стримувати крик.

— Ось так, — медик узявся за перев’язку. — Ти добре тримався. Схоже, витримка — це у вас сімейне.

Все ще потерпаючи від сильного болю, Марк не одразу збагнув сенс почутих слів.

— Тобто сімейне? — перепитав хлопець, коли до нього врешті дійшло, що саме сказав Деян.

Чоловік на секунду застиг, а тоді з незмінною для себе ретельністю та методичністю продовжив свою справу.

— Це неважливо, — глухо відказав він.

— Не вам це вирішувати. Сказали «а», то кажіть уже й «б».

Деян важко зітхнув. Згадувати про той проміжок свого життя було вкрай болячим, тож переважну більшість часу він тримав спогади у нетрях своєї пам’яті, але зараз він зробив над собою зусилля та потягнувся за минулим, сподіваючись, що те не затягне його в свою темну прірву.

— Я знав твою сестру, хлопче. Та що там приховувати, не просто знав — кохав. І це було взаємно, — Деян затнувся.

Перед його очима так чітко постала Зореслава, наче вона не померла багато років тому. На мить чоловік наче знову повернувся в той роковий день, коли дівчина віддала своє життя, щоб звільнити свого молодшого брата та його самого від страшного прокляття.

— Ви обидва заслуговуєте на щасливе життя, — сказала ця тендітна мила дівчина одразу ж перед тим, як ножем проштрикнути власне серце.

Деяна вирвало з роздумів тихе та дещо несміливе питання Марка.

— Якою вона була?

Чоловік дещо завагався, намагаючись дібрати найправильніші слова для опису Зореслави.

— Відважною. Доброю. Готовою буквально на все заради дорогих людей, — урешті-решт заговорив Деян, ретельно виділяючись кожен епітет. Зробивши невелику паузу, він додав: — Якщо хочеш, я можу розповісти тобі більше про неї. Правда, мені не довелося знати її проти довгого періоду часу…

— Неважливо, мені буде достатньо і цього, — одразу ж погодився Марк, сповнений ентузіазмом від такої ідеї.

— Звісно, це дуже класно, що ви знайшли одне одного, але давайте відкладемо душевні бесіди до більш спокійного часу, — почувся суворий голос капітана, прибуття якого жоден з чоловіків не помітив. — У нас є більш важливі справи. Взявши у полон королівську делегацію Льору, ми виконали лише першу частину плану. Найважче ще попереду.