Розділ 14

Джемма прокинулася ще до того, як сонце вийшло з-за горизонту та подарувало землі свої теплі промінці.

При світлі тьмяної свічки дівчина швидко перевдяглася з нічної сорочки в одне з кімоно, які пошили спеціально для неї придворні майстрині. Швидко поглянувши на себе в дзеркало, вона не могла не визнати, що це розкішне темно-зелене вбрання з золотистими візерунками дійсно пасувало їй, навіть попри те, що не було звичним для представників її культури.

Вислизнувши з палацу, Джемма швидким кроком попрямувала до тієї ділянки імперських угідь, де розташовувалися будиночки для прислуги, оскільки в одному з них поселили команду піратів.

Опинившись там, Джемма просто не могла не замилуватися красою цього місця. Стін будиночка майже не видно було за буяючою жимолостю, стовбури дерев обвивав плющ, а квіти в саду, що знаходився зовсім поруч, напоювали повітря чудовими пахощами.

Піднявшись невеличкими кам’яними сходинками на поріг, Джемма постукала в двері. Майже одразу вони відчинилися, і перед постала імператриця власною персоною.

Насправді, дівчина не очікувала побачити її тут, хоча ця присутність була цілком пояснюваною, враховуючи серйозність місії, на яку відправлялися пірати.

— Доброго ранку!

— Доброго. Прийшла попрощатися?

Джемма кивнула, і Еліза відійшла вбік, пропускаючи її досередини.

Опинившись у будинку, дівчина одразу ж відчула різкий запах рому. Ставало цілком очевидно, який шлях пірати обрали, щоб налаштуватися на своє сповнене небезпеки та ризику завдання. Усі чоловіки знуджено стояли в тісній мінімалістичній вітальні, яку наповнювало світло перших промінців сонця, що тільки-тільки почало вставати з-за горизонту.

Джемма одразу ж кинулася в обійми Джека, бажаючи насолодитися кожною хвилиночкою перед їхньою розлукою.

— Я радий, що ти прийшла, — прошепотів він їй на вухо, ніжно проводячи рукою по розкішним кучерям дівчини.

— Я просто не могла не прийти. Ти не уявляєш, як я боялася спізнитися.

— Оце ти даремно, з такими темпами ми до вечора не виберемося, — Марк косо зиркнув на Елізу.

Імператриця не стала ігнорувати цього.

— Я вже пояснювала вам усім, що я не дозволю вам вийти в море, доки не буду мати абсолютну впевненість, що на вашому кораблі не залишалося жодного свідчення про ваш зв’язок з імперією Мізу і мною, зокрема.

— Усе чисто, — заявив Марк, який саме повернувся з піратського судна, де виконував завдання Елізи.

— Ти спеціально весь цей час чекав під дверима, бажаючи ефектно з’явитися? — іронічно запитав Джек.

Марк пирхнув. Йому не знадобилося багато часу, щоб вигадати гідну відповідь на таку шпильку:

— Нє-а, я й так достатньо ефективний.

Джек збирався ще щось сказати, але його випередила Еліза, яка аж ніяк не хотіла допустити того, щоб чоловіки почали гризтися між собою.

— Що ж, можемо йти.

Після цього всі одразу ж залишили дім і вирушили до пристані. Іти туди треба було хвилин двадцять, але невеличка прогулянка здавалася для всіх вельми привабливою.

Коли пірати нарешті побачили свій корабель, на душі кожного з них потепліло. Вони були прив’язані до свого судна та вже не могли дочекатися моменту, коли зможуть знову ступити на його борт.

Джек уже уявляв, як вони добре погуляють, святкуючи повернення в море, коли його приголомшила наступні слова Елізи:

— До речі, Марк рушає з вами.

— Ми так не домовлялися! — імпульсивно обурився Джек, не бажаючи брати до себе в команду ручного імператорського песика.

Елізу така реакція ніскільки не занепокоїла. Вона абсолютно спокійно відповіла:

— Ти ж розумієш, що я просто не можу залишити вас без жодного контролю. Довіряти піратам — себе не поважати, а в мене є почуття власної гідності.

Відчуваючи, як кипить від емоцій Джек, Джемма вирішила втрутитися в розмову:

— Але хіба присутність Марка на кораблі не буде доказом зв’язку з імперією Мізу?

Еліза повернула голову до сестри свого чоловіка. На її обличчі з’явилася задоволена посмішка.

— А ти розумна дівчина, задаєш правильні запитання. Але за це можете не турбуватися, Марк знає, що треба зробити в крайньому випадку, щоб нічого не змогла нас з ним пов’язати.

І сказала вона це таким тоном, що ніхто не наважився задавати жодних уточнюючих запитань.

Побачивши, наскільки Еліза все продумала, Джек зрозумів, що суперечка з нею не принесе йому бажаного, а тільки створить непотрібні проблеми, тому довелося пірату погодитися на вимоги імператриці.

Настав час підніматися на борт.

Та не встиг Марк і кроку зробити, як Еліза несподівано зупинила його, схопивши за рукав сіруватої мішкуватої сорочки.

— Можна тебе на два слова? — дівчина сказала це таким тоном, що просто не можна було не напружитися.

— Звісно.

Вони відійшли вбік, щоб не заважати піратам підніматися на борт і мати змогу бути певними у приватності бесіди.

— То в чому справа?

Еліза важко зітхнула. Їй стільки всього хотілося йому сказати, проте їй усе ніяк не вдавалося підібрати слова. Як описати те, наскільки він важливий для неї? Як описати те, наскільки вона цінує те все те, що він для неї робить? Проте дівчина не знала, як зробити це правильно.

— Бережи себе, Марку, — врешті-решт Еліза спромоглася тільки на це.

— Ти також бережи себе, Елізо.

Насправді він також хотів сказати значно більше. Хотів сказати, що готовий пожертвувати власним життям заради неї. Хотів сказати, що життя без неї для нього не має сенсу. Хотів сказати, що по-справжньому кохає її і нічого не може з цим зробити.

Але Марк не міг вимовити нічого з цього та мусив тримати все в собі заради Яна та їхньої дружби.

Вони обійняли одне одного, а тоді кожен рушив за покликом свого обов’язку.

А тим часом Джемма все ніяк не могла відпустити від себе Джека. Звісно, дівчині ніхто не дав знати про весь масштаб небезпеки тої операції, на яку підписався її наречений разом зі своєю командою, але її серце відчувало, що щось не так.