Розділ 13

— Не можу повірити, що вона зробила це. Просто не можу повірити.

Джек крокував камерою, у якій прокинувся буквально десяти хвилин тому, неначе загнаний звір. Та це було й не дивно, враховуючи, що тепер через те, що він довірився дівчині, яку майже не знав, під загрозою була вся йога команда, а також невинна Джемма. У що вони вплуталися і як їм тепер врятуватися?

Врешті-решт Джек усе-таки трохи охолонув і втомився кидатися від однієї стіни своєї темниці до іншої. І саме тоді з’явилася Еліза.

Тепер вона виглядала не як вуличне дівчисько, а як справжня імператриця. Еліза була вбрана в розкішний яскраво-червоний халат, прикрашений хитромудрими золотими візерунками і підперезаний поясом на талії. А довершувала образ могутньої правительки елегантна корона з білого золота, яка різко контрастувала з чорним волоссям.

Побачивши Елізу, Джек знову спалахнув. Він підскочив зі свого місця на підлозі до решітки та викрикнув:

— Ах ти ж стерво! Хитра брехуха! Підступна негідниця!

Дівчина слухала потік лайки у свій бік з кам’яним виразом обличчя, терпляче чекаючи, доки він заспокоїться і можна буде почати конструктивний діалог.

Нарешті покінчивши з образами та звинуваченнями, Джек взявся закидати імператрицю питаннями. І було їх так багато, що Еліза була змушена магією заткнути хлопцеві рота, щоб самій вставити хоч слово.

— А тепер слухай мене уважно, хлопче. Почну з того, що тебе найбільше хвилює. Твої друзі-пірати та Джемма знаходяться в безпеці. У цьому палаці їм ніхто не зашкодить, принаймні поки що. А тепер перейду до найважливішого, того, заради чого я влаштувала все це…

І тоді імператриця розповіла капітану піратів, що вимагається від нього та його команди. Почувши план, що здавався справжнім божевіллям, Джек не знав плакати йому чи сміятись.

— Та ти з глузду з’їхала, якщо думаєш, що ми зважимся на щось подібне. Та й заради чого нам так підставляти себе? Щоб потішити твоє еґо та виставити героїнею перед іншими?

Ці слова по-справжньому розлютили правительку імперії Мізу.

— Ти нічого не розумієш, бовдуре, — прошипіла Еліза, різким рухом відкинувши довге темне волосся за спину. — Мій народ гине. Гине, захищаючи землі, що споконвіку належать йому. Звісно, я могла б знищити королівство Льор. Мої сили здатні викликати бурю такого масштабу, що могла б зрівняти всю ту державу з землею. Проте, як бачиш, я все ще цього не зробила. Є ідеї чому?

— Чому ж?

— Бо я думаю про невинних людей. Вони не повинні страждати через надмірні амбіції та жагу до влади Ігоря та його батька. Саме заради них і було розроблено цей план.

У кінці голос Елізи зірвався, і це стало останньою краплею, яка переконала Джека. Незважаючи на всю силу імператриці, в її грудній клітині билося звичайне людське серце, сповнене почуттів, у тому числі й доброти, співпереживання та болю.

Але Джек не став би лідером піратів, якби не вмів отримати власну вигоду з абсолютно будь-якої ситуації. Тож і в той момент він не забув про власні інтереси та збирався укласти угоду, яка була б йому максимально вигідною.

— Гаразд, ми з хлопцями спробуємо реалізувати цю затію, але взамін ти повинна виконати дві умови.

— Умови? — Еліза вигнула брову. — І що ж це за умови такі?

— По-перше, ти подаруєш нам з хлопцями недоторканість на території Мізу.

— Ви цілком заслуговуватимете на це після того, що зробите, тож з цим проблем не буде. Ви отримаєте і свободу, і гроші.

— Добре.

— А що ж за друга умова?

— Це стосується Джемми. Я хочу одружитися з цією дівчиною.

Еліза замислилась над його словами. На якусь мить Джеку здалося, що вона не погодиться на таку угоду, але тоді дівчина промовила:

— Гаразд, але май на увазі, що все залежить від бажання самої Джемма. Якщо вона погодиться, то я обіцяю не заважати цьому шлюбу і зробити все можливе для того, щоб її родина теж не була проти.

Джек кивнув, хоча в душі його жив певний неспокій. Відверто кажучи, він не був переконаний у тому, що Джемма погодиться пов’язати своє життя з його. Звісно ж, на кораблі в нього був шанс упевнитися, що його почуття до цієї дівчини є взаємними, але чи буде їх достатньо для того, щоб вона наважилася на такий серйозний крок?

— Я хочу поговорити з нею.

Не знайшовши жодних причин, щоб відмовити в цьому проханні, Еліза знизала плечима та відповіла:

— Я можу дати вам декілька хвилин на приватну розмову, якщо ти пообіцяєш, що не викинеш жодного коника.

Джек пирхнув.

— Я не самогубець і не дурень. Мені чітко відомо, що з тобою краще не жартувати.

— То ти обіцяєш?

— Так, обіцяю.

***

Джек був упевнений, що Джемму тримають у такій же тюрмі, у яку помістили його, тому був здивований, коли Еліза привела його до просторої тераси з мальовничим видом на столицю Мізу, де дівчина сиділа за столом з багатьма наїдками та активно розмовляла з якимось незнайомцем. Джемма виглядала бадьоро та дуже гарно, вдягнена в довгу світло-рожеву бавовняну сукню і з заплетеним у косу білявим волоссям. У тоненькій ручці дівчина тримала рисовий коржик, але вона поклала його назад на тарілку та підхопилася з плетеного крісла, коли побачила Джека.

— Я так рада тебе бачити! — щасливо вигукнула Джемма, обіймаючи за шию свого коханого та міцно притискаючись до його міцного тіла.

— У вас лише декілька хвилин, — суворо нагадала Еліза, а тоді залишила терасу під руку з тим чоловіком, який до того так зацікавлено вів бесіду з Джеммою.

— І хто то такий? — не міг не запитати Джек, схрестивши руки на грудях.

Почувши в його голоси нотки ревності, Джемма поспішила його заспокоїти:

— Це Ян — імператор, чоловік Елізи та, до того ж, мій брат.

— Брат? — не повірив власним вухам Джек.

— Я сама все ще не можу повірити. Усе-таки доля така непередбачувана…

— Ти обов’язково розповіси мені цю історію в деталях, але зараз нам потрібно з’ясувати інше питання.