Розділ 11

Прокинувшись, дівчина одразу ж зрозуміла, що знаходиться на кораблі. Про це красномовно свідчила легка характерна нудота, яку в неї завжди викликало море.

— З нею все буде гаразд? — долинув до неї жіночий голос, що був сповнений непідробної тривоги.

— Так, усе буде добре, — твердо запевнив її чоловік, що, спираючись на те, як він говорив, був немолодим і далеко не один рік захоплювався палінням. — Наскільки я бачу, багато крові вона не втратила, та й ніж нічого серйозно не зачепив. Її життю нічого не загрожує, тож не сумніваюсь, що вже зовсім скоро вона прийде до тями.

— Ох, щиро на це сподіваюсь.

Почувся шум і грюкіт, а вже за кілька секунд дівчина зрозуміла, що залишилася на самоті. Розплющивши очі, вона звелася на ноги та озирнулася довкола. Проста тісна каюта, нічого особливого.

Руки дівчини інстинктивно потягнулися за зброєю, проте її вже забрали пірати. Звісно, це було прикрим фактом, але все-таки не катастрофою. Вона сама по собі була свого роду небезпечною та загрозливою зброєю.

Недовго думаючи, дівчина вискочила на палубу, де пірати саме повалили на землю її друга, що, отямившись у незнайомому місці, одразу ж поліз у бійку.

— Годі! Припиніть це негайно! — вигукнула вона таким залізним і безапеляційним тоном, що всі одразу ж припинили свої дії та здивовано подивилися на неї.

Один з чоловік звівся на ноги та повільно підійшов до неї. Це був саме той, за кого вона вступила в бій у тій таверні.

Його обличчя здавалося їй вкрай знайомим, і, доклавши певних зусиль, дівчина все ж змогла пригадати те, яким чином їхні долі вже перетиналися раніше.

— Не думала, що ще раз зустріну тебе, Джеку.

— Те ж саме можу сказати і про тебе, Мілі.

— Мілі? — долинув здивований голос її друга, що за цей час встиг скористатися моментом, звільнився та підвівся.

— Це мій опікун придумав, — пояснила дівчина, скривившись від далеко ненайприємніших спогадів у своєму житті. — Я називала себе так якийсь час, але після його смерті вирішила обрати інше ім’я. Тоді й з’явилася Лі.

— У мене ніколи не було сумнівів, що вся та історія була абсолютною фальшивкою.

— Авжеж, фальшивка. Люди ніколи не розповідають правду про себе, втікаючи з країни на піратському кораблі, — дівчина криво посміхнулася. — До речі, це те саме судно?

— Так, — підтвердив Джек, а тоді перейшов до питання, що в даний момент цікавило його найбільше: — То, може, настав час тобі врешті-решт розповісти, хто ти насправді така?

Поки дівчина вагалася, Марк узяв ініціативу на себе та відповів замість неї:

— Перед тобою імператриця Мізу власною персоною.

Реакцією на його слова став дружний регіт піратів. Жоден з них не повірив у сказане.

Еліза перевела на свого друга льодяний погляд і злісно прошипіла:

— Чому не можна було тримати язика за зубами?

Джек пильно подивився на гостю свого корабля. Йому ще під час їхнього першого знайомства здалося, що ця дівчина є вельми непростою. Невже вона справді займала імператорський престол? Чи все це було не більше як вигадкою, щоб ошукати його?

— Якщо цей парубок дійсно говорить правду, то доведи це.

Грізно зиркнувши на нього, Еліза рвучко зняла одну з рукавиць і витягнула руку вперед, демонструючи зовнішню сторону долоні.

Погляд усіх одразу ж був захоплений масивний перстнем на її середньому пальці. Не було жодних сумнівів, що прикраса була старовинною та виготовленою з чистого білого золота найвищої проби.

Добре розумітися на дорогоцінностях належало до ремесла Джека, так що він одразу ж професійним поглядом оцінив перстень і зробив висновок, що такого розкішного скарбу точно на могло бути в звичайної дворянки.

Проте капітан усе-таки вирішив вдатися до де одного методу, щоб переконатися в словах гості.

— Привиди сюди Джемму, — дуже тихо, так щоб жодні небажані вуха не получили, наказав він одному зі своїх матросів.

Дебелий юнак з кошлатим русим волоссям одразу ж кинувся до трюму, де дівчині було сказано ховатися, коли розпочалася сутичка з Марком, і за кілька митей повернувся разом з нею.

Джемма виглядала збентеженою та пильно дивилася на Джека, поглядом прохаючи його пояснити їй ситуацію. І він справді збирався це зробити одразу ж після того, як сам розбереться в усьому тому, що відбувалося.

Елізі знадобилося близько хвилини, щоб упізнати Джемму. Попри те, що їм ніколи не доводилося зустрічатися особисто, вона чимало чула про цю дівчину. Імператриці довелося чимало часу провести за читанням її особистої справи, до якої були долучені якнайбільш реалістичні портрети, зроблені імперськими розвідниками.

Щоправда, жодне зображення не могло відобразити тієї чарівної аури доброти та невинності, яку випромінювала ця юна панянка.

— Довіру пірату вельми важко здобути, чи не так? — звернулася Еліза до Джека. — Вельми розумна ідея влаштувати для мене ще одну перевірку. Наскільки я розумію, ідея полягає в тому, що якщо я справді та, за кого себе видаю, то обов’язково впізнаю Джемілію Гаеру де Бромеліад, правда?

— Саме так, — мусив визнати Джек, а тоді додав, кланяючись: — Ваша Величносте.

Інші пірати також послідували прикладу свого капітана, виказуючи свою повагу до такої важливої особи. Ще ніколи їм не доводилося мати справу з людиною, що мала б такий високий титул, тому недивно, що зараз кожен з них був знервованим.

Їхня поведінка справила на Елізу приємне враження. Вона кивнула, а тоді повернулася до Джемми:

— Нам не доводилося зустрічатися особисто раніше, але я рада, що це таки сталося. Твій дядько зарекомендував себе як мій вірний друг, Джеммо, і від нього я чула лише найкраще про тебе.

— Дякую, Ваша Величносте, мені дуже приємно це чути, — прощебетала дівчина, зарум’янівшись від таких гарних слів.

— Мені досить цього титулу в палаці. Хай хоч тут я буду просто Елізою, — вона показово недбало махнула рукою. — До речі, Джеммо, я б охоче послухала історію того, як ти опинилися тут.