Розділ 10

Після того, що сталося, статус перебування Джемми на кораблі остаточно змінився. Джек категорично відмовився від ідеї продати дівчину, так що тепер вона вважалася повноцінним членом команди.

Звісно, просто не можна не визнати, що члени його команди не були в захваті від такого стану речей. Вони чимало перешіптувалися про те, що такого зробила ця дівчина капітанові задля того, щоб залишитися на судні, проте з нею самою вели себе непогано.

Та причина їхньої людської поведінки стосовно неї полягала не лише в тому, що Джемма була фавориткою капітана, а ще й у її дивовижних кулінарних здібностях. Дівчина готувала страви з просто фантастичним смаком, який ніхто з піратів раніше ніколи в житті не пізнавав. Здавалося, у неї була якась магічна сила розуміння того, як найкращим чином поєднувати інгредієнти.

Того дня Джемма зрання зайнялася маринування форелі. Дівчина саме різала рибу, коли до неї завітав Джек з несподіваною пропозицією погуляти під час найближчої зупинки на суші. Звісно ж, вона одразу ж погодилася на це, ні на секунду не задумавшись.

І от уже через кілька годин Джек і Джемма гуляли невеличким приморським містечком імперії Мізу. Попри свій зв’язок з цією державою, дівчині ніколи не доводилося відвідувати її, тому зараз вона з захопленням роздивлялася усе довкола.

Містечко здавалося їй вкрай затишним. Усюди було багато зелені, а типові для цієї місцевості невеличкі двоповерхові дерев’яні будиночки з трикутним дахом створювали враження, що життя тут — справжня казка.

На вулицях було майже порожньо, а якщо й траплялося зустріти когось, то можна було помітити, що мешканці цього містечка нікуди не поспішають, а просто гуляють, насолоджуючись спокійним життям.

Після прогулянки Джек і Джемма вирішили піти до місцевої таверни. І це виявилося просто величезною помилкою, оскільки майже одразу ж до них причепилася зграйка місцевих бандюків.

— Послухайте, нам не треба проблем… — почала було Джемма, бажаючи уникнути неприємної сутички з ними, але замовкла, щойно ватажок дістав з-за поясу гострий клинок і навів зброю на неї.

Джек одразу ж вскочив попереду дівчини, затуляючи її собою і готуючись у випадку атаки прийняти удар власним тілом. Чесно кажучи, він навіть не замислювався про те, що робить, а діяв інстинктивно.

Та тут сталося дещо абсолютно несподіване — у конфлікт втрутилася третя сторона.

— Агов, громило!

Погляди усіх присутніх у таверні повернулися до постатей хлопця та дівчини у багряних плащах з капюшонами. До цього вони пили імбирне пиво за віддаленим столиком у кутку, але тепер звелися на ноги.

Говорила дівчина. Її обличчя не можна була роздивитися через капюшон, проте плащ не приховував тендітності фігури.

— Не лізь не в свої справи, курко, і краще тікай, прихопивши свого друга, доки ми не порубали вас на шмаття, — грубо заговорив ватажок. — Ви гадки не маєте, з ким зв’язалися.

Дівчина зневажливо пирхнула.

— Справді? Я розумію, що в своїй уяві ви виглядаєте дуже крутими, але насправді те, чим ви займаєтесь, таке жалюгідне. Думаєш, що зможеш порубати мене? Спробуй — глянемо, що з цього вийде.

Джек помітив, як друг незнайомки кілька разів смикнув її за рукав плаща, намагаючись привернути увагу, але їй було байдуже. Не виникало жодних сумнівів у тому, що ця дівчина просто таки горіла бажанням влізти в бійку, хоча пірат не був певен у тому, що їй вдасться вийти з неї цілою та неушкодженою.

«Певне, вона божевільна,» — подумалося Джекові.

— Геть клепки в голові немає в дівки, — в унісон його думкам оголосив ватажок.

А вже за мить дівчина шпурнула свій стілець в очільника бандитів, а тоді рвучко та агресивно, наче тигриця, кинулася на іншого представника цієї злочинної шайки. Той не встиг ще нічого збагнути, коли був звалений з ніг та оглушений різким і сильним ударом ноги по голові. З його носа заюшила яскраво-червона кров, забруднивши також і дівчину, але не було схоже, щоб це її хоч трохи стурбувало. Нейтралізувавши одного противника, вона одразу ж кинулася до іншого, при цьому виконавши захоплюючий переворот назад у повітрі.

Джек знав, що йому варто було б ухопити Джемму за руку та тікати подалі звідти, але замість він нерухомо стояв і зачудовано спостерігав за бійкою.

Те, як дівчина розправлялась з міцними чоловіками, вражало його. У ній дивовижним чином поєднувалися спритність, сила, грація та тендітність. Джек не знав, хто вона, але дуже хотів би дізнатися. Урешті-решт, не кожен день зустрічаєш у задрипаній таверні когось з таким рівнем майстерності у бойових мистецтвах.

Супутник дівчини також не сидів без діла, а вступив у бій. У його рухах не було ні краплі грації, він діяв різко та грубо. Це свідчило про відсутність професійного навчання бойовим мистецтва. Очевидно, його вчителем з боротьби була вулиця.

А тим часом, дівчина помітила, як на неї насувається найкремезніший громило з цієї банди, і зробила те, чого не очікував від неї ніхто — заскочила на барну стійку, ухопилася руками за одну з балок на стелі, а ногами захопила шию нападника. Чим більше той намагався вирватися, тим сильніше вона стискала його, так що врешті-решт непритомний чоловік звалився на підлогу, а дівчина граційно зіскочила поруч.

У цей момент можна було подумати, що з усіма нападника вже покінчено, та несподівано оклигав ватажок банди. Чітко розуміючи, що в чесному бої йому нічого не світить, він вирішив діяти брудно. Підкравшись до дівчини, коли вона схилилася над своїм другом, якому в бійці нічогенько так дісталося, бандюк штрикнув ножем їй у бік. Ахнувши, дівчина впала прямо на свого непритомного компаньйона.

Капюшон злетів з її голови, так що Джек несподівано для себе усвідомив, що їхні шляхи вже перетиналися. Одного разу він уже допоміг їй і зараз збирався зробити це ще раз.

Швидко наблизившись до бандита, Джек без особливих труднощів вирвав з його рук ніж, а тоді кількома сильними ударами позбавив свідомості.