Розділ 5

Джемма й подумати не могла, які бурхливі емоції в неї викличе можливість вільного виходу з каюти, де її було ув’язнено. Тепер, коли на неї більше не тиснули чотири стіни та не треба було вигадувати план втечі, дівчина відчула істинний смак свободи.

Вдихаючи на повні груди солоне морське повітря, Джемма пройшла старою дерев’яною палубою, що місцями вже почала просідати, до носу корабля. Холодний вітер жорстоко шарпав її, але дівчина не зважала на це, насолоджуючись моментом.

Судно стояло на якорі поблизу якогось пустинного піщаного острівка. Вода була кристально-чистою, і ніби й закликала стрибнути та поплавати. Довкола панувала атмосфера спокою та гармонії.

— Агов, чого ти там застрягла? — долинув до неї нетерплячий голос Джека.

— Милувалася, — відказала Джемма, повертаючись до пірата.

— Було б чим милуватися. Море як море, — пирхнув він. — Ходімо познайомлю тебе з командою, тоді поснідаєш, а потім знайдемо тобі якесь заняття. Ну і перевдягти тебе треба буде.

— Перевдягти? — здивовано перепитала Джемма.

— Не думаєш же ти залишитись у такому вигляді?

Опустивши погляд, дівчина одразу ж зрозуміла, у чому полягала проблема. Мало того, що червона сукня геть не підходила для життя на піратському судні та вже стала непрезентабельною через бруд, так вона ще й мала такий глибокий викот, що виходити з ним до чоловіків-піратів, ласих до жіночої компанії, здавалося просто безумством.

— Ой, — пискнула Джемма, усвідомивши своє становище.

І в той момент вона виглядала такою беззахисною та тендітною, що Джек відчув бажання вберегти її від гидких докучань своєї команди. Він знав, що такі почуття можуть призвести його на шлях слабкості, який колись погубив його батька, але нічого не міг з собою зробити. Надто вже сильно його серце тягнулося до цієї дівчини.

Рвучко стягнувши з себе чорну куртку, Джек простягнув її Джеммі.

— Ось, прикрийся.

Дівчина без вагань прийняла запропонований предмет одягу та вдягнула його. Куртка була на неї помітно завеликою, зате з нею вона відчувала себе більш захищеною та впевненою.

— Дуже дякую, — з теплотою в голосі промовила Джемма.

Не знаючи, як реагувати на подяку, Джек просто відвів погляд і рушив до трюму, де пірати проводили всі свої трапези, використовуючись замість столів бочки з припасами.

Капітан заздалегідь оголосив своїй команді про те, що до них приєднається дівчина, тож усі з нетерпінням очікували її появи. Правда, вони були заздалегідь попереджені Джеком про наслідки нестриманості, тож тримали себе в руках настільки, наскільки це було можливо для їхнього рівня виховання.

Джемма очікувала, що екіпаж судна налічуватиме більше десятка людей, але їх виявилося значно менше. Окрім Робіна, з яким дівчина була вже знайомою, вона побачила також двох світловолосих худощавих прищавих братів-близнюків, дуже засмаглого брюнета, круглолицього хлопця з густим рудим волоссям, а також чоловіка, що виділявся серед них усіх своїм значно старшим віком.

— Отже, мого помічника та боцмана Робіна ти вже знаєш, а це рульовий Кай, шкіпер Даг, матроси Захарій і Маедрос, а також лікар Деян.

— Приємно познайомитися, — ввічливо промовила Джемма, але ніхто нічого не сказав їй у відповідь.

Пірати спостерігали за ними хижими та жадібними поглядами, через що дівчина відчувала себе просто нестерпно. Ніколи вона ще не стикалася з тим, щоб на неї дивилися не як на людину, а як на шматок м’яса. Це було жахливо.

— А ось і твій сніданок, — Джек кивнув на одну з бочок, на якій стояли тарілка з густою сірою кашою і кружка квасу.

Дівчина підійшла туди, взяла до рук ложку та обережно спробувала неапетитну на вигляд страву, але майже одразу виплюнула її, так як на смак вона виявилась ще гіршою. Чоловіки, що спостерігали за неї, вибухнули реготом.

— Як ви можете це їсти? — ошелешено запитала вона.

— Знаєш, дівчинко, на безриб’ї і рак риба, — відказав Деян.

— Тобі варто знизити свої вимоги, принцесо, та їсти, що дають, — докинув Захарій який особисто готував сніданок і, хоч і знав його огидний смак, але все ж не дуже добре сприйняв критику в адрес свого творіння.

— Але ж цю страву можна покращити, просто додавши туди приправ.

— Приправ? Та шо нам знати про ті приправи, — буркнув Захарій.

— У них добре розбирався Сін, — вклинився в розмову Робін, — та його нещодавно арештували в Мізу при спробі вкрасти з порту ящики з рідкісними делікатесами, вирощеними в спеціальних умовах для імператриці.

Джемма закусила губу, пригадуючи навчання в академії. Не маючи жодних друзів, дівчина відвідувала всі наявні гуртки, одним з яких була кулінарія. Викладачка Німла була суворою та вимогливою, але вміла чудово пояснювати, тож час відвідування гуртка Джемма отримала багато цінних знань, що дуже добре закарбувалися в її пам’яті.

— Я непогано розбираюсь у приправах і спеціях та можу стати вашим новим коком, — урешті-решт несміливо запропонувала Джемма.

Пірати одразу ж перевели погляди на Джека, очікуючи його реакції. Капітан замислився, але врешті-решт не знайшов жодної причини, чому б не варто було дозволяти Джеммі стати відповідальною за кулінарію на кораблі. Більше того, це здавалося найкращим варіантом, адже і вона не сидітиме без діла, і його команда нормально харчуватиметься.

— Гаразд, хай буде так.

Ось так Джемма й стала на шлях становлення частиною команди піратського судна «Берта».