Розділ 3

Прокинувшись, Джемма одразу зрозуміла, що опинилась у якійсь недобрій ситуації. Вона лежала на горі тканин, що, очевидно, виконувала роль ліжка, вдихала якийсь кислий неприємний запах і відчувала похитування… Стоп, похитування?!

У Джемми в голові з’явилася одна недобра підозра про те, що вона знаходилася на кораблі, яка підтвердилася щойно дівчина розплющила очі.

Джемма тільки зібралася підвестися на ноги, щоб оглянути те місце, у якому якимось незбагненним чином опинилася, коли клацнув замок, двері відчинилися і досередини увійшов низькорослий чоловік з кошлатими бровами та непропорційно великими губами. Його зовнішність викликала страх, який тільки посилився, коли дівчина подумала, що цей незнайомець може з нею зробити. Джемма затремтіла та ледве-ледве стримувала себе від того, щоб розплакатися. У цей момент вона найбільше пошкодувала, що втекла з дому та вела себе так по-дурному, вирішивши провести вечір у барі з препоганою репутацією.

— Тобі нічого боятися, крале, — промовив чоловік, помітивши емоції, що відобразилися на її обличчі. — Джек наказав, щоб тебе ніхто тут і пальцем не торкався.

Ці слова трохи заспокоїли Джемму, але страх усе ще залишався усередині неї, давлячи на грудну клітину, наче гігантська кам’яна брила, і заважаючи нормальному диханню. Але врешті-решт дівчині вдалося перемогти власний переляк і наважитися задати питання, які так сильно хвилювали її.

— Хто ви? Де я взагалі знаходжусь? З якою ж метою мене викрали? Скільки мені тут бути? Коли мене відпустять? І чи взагалі відпустять? А ще мені цікаво, хто такий Джек і чому він тут віддає накази? — випалила Джемма на одному диханні.

Чоловік посміхнувся. Узагалі, його обличчя рідко втрачало суворий вираз, але у цій дівчині було щось особливе. Вона була невинною та доброю, і це підкупало.

— Це все? — запитав він, запитально піднявши одну брову.

— Поки так.

— Ну тоді почну спочатку. Я Робін, пірат. Як легко здогадатися, знаходишся ти на піратському судні. Викрав тебе Джек, наш капітан, оскільки за племінницю Бейліса де Бромеліад багато хто готовий заплатити суму настільки захмарну, яка тобі навіть не снилося. Тож будеш ти тут, поки ми не знайдемо найщедрішого покупця, а там уже як вирішить доля.

Джемма скривилася, відчуваючи, як усе всередині неї стикається від цих страшних слів, адже її розцінювали як річ і збиралися продати. І добре, якщо викуп погодиться заплатити сам Бейліс чи імператриця Еліза, але якщо її вирішить зробити своєю заручницею король Льор, який саме воював з Мізу… Дівчина здригнулася, лякаючись навіть думки про таке. І нічого б цього не сталося, якби вона була обережнішою та тримала язика за зубами! От же ж дурепа!

Врешті-решт щоб не думати про погане, Джемма вирішила сконцентруватися на інших питаннях.

— Дозволь запитати, яким же це чином у Джека вдалося стати капітаном у такому доволі ще молодому віці? У нього ж, мабуть, і досвіду обмаль.

— Ти помиляєшся, — охоче почав відповідати Робін. — Джек фактично виріс у морі на цьому кораблі, тож досвіду в нього з головою. Крім того, він неодноразово доводив команді свої силу та авторитет.

Від цих слів і тону, у якому вони були вимовлені, Джеммі стало лячно. Дівчина боролася з собою, бажаючи дізнатися більше про Джека, та водночас боячись цього.

— Робін, гайда сюди! — несподівано почувся грубий хриплий чоловічий голос з-за дверей.

— У чому справа, Коді?!

— На горизонті потенційна жертва! Джек каже, що братимемо їх на абордаж, а ти в цьому найкращий спец!

— Уже йду! — крикнув Робін, а тоді повернувся до Джемми та, перш ніж піти, сказав їй:

— Призвичаїтися до життя на піратському судні вкрай непросто, особливо для юної тендітної панянки. Але щось мені підказує, що тобі все-таки вдасться впоратися з цим. Просто думай про те, що це не назавжди.