Розділ 2

Увійшовши до бару «Глибоке море», Джемма одразу опинилася у центрі уваги.

Юні чарівні панянки дуже рідко відвідували цей заклад, а їхньою метою завжди було заробити гроші шляхом, який багато людей назвали б сумнівним, а ельфи — недопустимо ганебним. Але ця красива тендітна білявка, очевидно, не збиралася продавати власне тіло. Поринувши у власні думки та не звертаючи жодної уваги на все довкола, дівчина пройшла до брудної дерев'яної барної стійки та замовила кальвадос.

Звісно ж, Джек, як і інші присутні в «Глибокому морі», зацікавився несподіваною відвідувачкою. Він аж ніяк не міг збагнути, яке нещастя могло змусити таку чарівну панянку прийти до цього огидного бару та напиватися на самоті міцним яблучним бренді. Вона мала бути або дуже дурною, або дуже сміливою, щоб наважитися на подібне. Або ж дівчина просто гадки не мала, куди потрапила. У будь-якому разі, ніщо не могло вберегти її від того, щоб стати жертвою котрогось з піратів.

Спершу Джек, капітан знаменитого піратського судна «Сонце ночі», думав дозволити своєму вірному боцману Робіну порозважатися з дівчиною, але після деяких роздумів вирішив усе-таки зайнятися нею особисто. Щось підказувало йому, що ця краля зможе його здивувати.

Зачекавши, поки Джемма осушить третій стакан алкогольного напою і стане достатньо балакучою, Джек підійшов до неї та сів поруч на хиткий дерев’яний стілець, тим самим демонструючи всім присутнім, що ця дівчина — саме його жертва.

— Привіт, — сказав він, розпочинаючи розмову.

Джемма перевела на нього погляд чарівних волошкових очей і одразу ж оцінила красу юнака, що опинився перед нею. Він мав засмагле мужнє обличчя, обрамлене обсидіановими кучерями, а його тіло… Ах, яке в нього було тіло! Джемма мимоволі уявила його без одягу та одразу ж зашарілася перед живописною картиною, яку намалювала її власна уява.

— Привіт. Мені взагалі-то не дозволено розмовляти з незнайомцями, особливо якщо вони чоловічої статі та такі гарячі, — під дією алкоголю та зовнішності незнайомця дівчина заговорила абсолютно чесно та прямолінійно, — але я так втомилася від того, щоб бути правильною дівчинкою, що готова порушувати всі правила.

Почувши це, юнак посміхнувся.

— Приємно чути, що я тобі до вподоби. То ти ельфійка, чи не так?

Джек легко зробив такий висновок про її походження, проаналізувавши слова Джемми та склавши докупи два і два. Адже кожен в усіх королівствах, імперіях і царствах знав, як люто ельфи берегли честь і недоторканість своїх юних представниць.

— Лише по маминій ліній, — визнала Джемма.

Джек відчув розчарування. Він достатньо знав про традиції ельфів, щоб зрозуміти, що жінці, що завагітніла від людини, житися повинно нелегко, тож від цієї дівчини йому отримати нічого не вдасться.

Та інтуїція підказувала йому, що Джемма не така проста, якою здається на перший погляд, тож розмову з нею варто було продовжити, що Джек і зробив.

— До речі, я все ще не знаю твого імені, — помітив юнак.

— Джемілія Гаера де Бромеліад. Або ж просто Джемма.

Де Бромеліад. Це прізвище звучало дуже знайомо, але хлопець не міг пригадати, де саме він його чув.

— А я Джек, — відповів він, про що майже одразу пошкодував, адже не мав звички називати своє справжнє ім’я.

Дівчина допила черговий стакан кальвадосу, і юнак замовив їй ще, бажаючи продовжити цю розмову.

— Джек, — повторила Джемма почуте ім’я, наче куштуючи його на смак. — Мабуть, добре жити з таким простим ім’ям, не тягнучи за собою прізвище сім’ї, частиною якої не є. Усі вони вважають мене огидною помилкою матері. Окрім лишень дядька Бея.

Останні слова Джемми змусили Джека згадати, де ж він усе-таки чув це прізвище. Воно належало Бейлісу Еліасу де Бромеліад, одному з кампаку імперії Мізу. Зазвичай цю посаду займала лише одна людина, але імператриця Місато, посівши на престол, пішла всупереч давнім традиціям і призначила своїми найвищими радниками аж п’ять осіб, які до цього не те що політикою не займалися, а й жодною законною діяльністю, оскільки були простими розбійниками.

Усі пророкували, що зовсім скоро імперія впаде, зважаючи на те, хто її очолював, і війну, яку з нею розпочало королівство Льор майже одразу після того, як Місато Сімідзу зайняла місце на престолі, але не так сталося як гадалося. Імператриця виявилася міцним, незламним горішком.

Джек миттєво усвідомив, який скарб опинився поруч з ним. Було ясно, як безхмарний літній день, що Бейліс не відвернувся від занепалої родички та її доньки, що робило останню ідеальною заручницею. Джек був упевнений, що багато гравців на політичній арені захочуть отримати такий цінний механізм впливу на кампаку імперії Мізу і будуть готові віддати за це чимало грошенят, тож не вагався ні хвилини.

— Хочеш скуштувати напій під назвою «деменовка»? — несподівано запитав юнак.

— Чому б і ні? — легко погодилася дівчина, не відчувши жодного занепокоєння через таку раптову зміну теми.

Джек попросив у власника бару принести їм деменовку, знаючи, що той обов’язково зрозуміє невисловлене прохання та додасть до трав’яного лікеру достатню кількість зілля з миттєвим снодійним ефектом.