Розділ 1

Збираючи речі, Джемма думала лише про те, яким же сильним було її бажання залишити територію академії та більше ніколи не повертатись до цього жахливого місця.

Так, колись вона навіть мріяла потрапити сюди, але реальність кардинально змінила її погляди. Хто б міг подумати, що життя в найкращому навчальному закладі королівства Бергенленд, однією з учениць якого була сама принцеса Ліана, виявиться настільки нестерпним?

Спакувавши нечисленний одяг і декілька книжок до невеличкої дорожньої сумки, Джемма востаннє оглянула свою кімнату, яка практично не змінилась з того дня, як вона заселилась сюди. Майже всі учні прикрашали свої помешкання всілякими особистими речами для створення затишних і комфортних умов, але в неї такого бажання ніколи не виникало, бо дівчина розуміла, що нічого не змусить її там відчувати себе добре.

Що ж було причиною того, що кожен день у тій академії був сповнений страждань для неї? Відповідь на це питання була досить простою — постійні цькування з боку як однокурсників, так і викладачів, адже їх усіх не влаштовував той факт, що в такому престижному навчальному закладі навчалася напівкровка.

Але ж це була не провина Джемми, що її мама-ельфійка, коли ще була одружена, закрутила роман з мандрівним музикантом. Їхні стосунки швидко завершилися, але людський чоловік на ім’я Родрік назавжди залишив слід у житті Гаерлінд, адже виявилось, що вона завагітніла. Спершу ельфійка сподівалася приховати цей факт, але після народження дівчинки правда все-таки розкрилася, бо крихітка Джемма майже повністю вдалася в свого батька, маючи абсолютно людську зовнішність і не володіючи навіть крихтою магічної сили.

Таким чином, Гаерлінд з донькою опинились у віддаленому від гірської столиці брудному приморському містечку. Їм вдавалося досить непогано налагодити господарство, але без труднощів усе-таки не обходилось.

Джемма вже майже змирилась з тим, що їй доведеться провести там усе своє життя, коли несподівано з’явився брат колишнього чоловіка Гаерлінд, який до того протягом довгого часу був змушений знаходитися на території сусіднього королівства Льор, не в змозі повернутися на Батьківщину та ледве зводячи кінці з кінцями через нестачу грошей, але врешті-решт доля всміхнулась йому, подарувавши дивовижний шанс стати особою з близького кола Місато Сімідзу, нової імператриці Мізу. За першої ж можливості Бейліс, звісно, вирішив навідатися додому. Дізнавшись від свого брата про ситуацію, у якій опинилися Гаерлінд і її донька, він, очевидно, маючи до цієї жінки певні теплі почуття та, що не менш важливо, зайві гроші, прийняв рішення допомогти їм.

З Джеммою Бейліс був дуже добрим і попросив називати його «дядьком». Його гарне ставлення до дівчини було абсолютно щирим, тож вона без жодних вагань прийняла його як родича.

Навчання Джемми в найкращій академії Бергенленду було, як легко здогадатися, ідеєю Бейліса. Це здавалося дуже гарним рішенням, оскільки цей заклад гарантував якісну освіту та безпеку, якої потребувала «племінниця» особи з близького кола правительки імперії Мізу. Ніхто тоді й подумати не міг, що дівчина, не в змозі поділитися своїми зв’язками, стане жертвою цькування…

Відмахнувшись від неприємних думок, Джемма врешті-решт залишила кімнату, у якій була змушена провести довгі три роки свого життя, і, пройшовши нетривалий шлях темними коридорами гуртожитку, опинилася надворі, де вже було повно випускників академії, що, як і вона сама, збиралися назавжди залишити це місце. Було тут також багато ельфів, що приїхали спеціально, щоб особисто забрати своїх діточок і привітати їх з «початком дорослого життя». Як і очікувалося, Гаерлінд серед них не було.

Відчуваючи себе вкрай некомфортно в цьому натовпі та бажаючи перетворитися на невидимку, Джемма опустила голову та попрямувала до запряженого двома кіньми критого екіпажу, що мав доставити її додому. На щастя, ніхто на неї не звернув увагу, тож хоч останнього дня обійшлося без гучних неприємних сцен.

Дорога тривала довгі шість годин, і весь цей час Джемма провела, поринувши у читання. Дівчина обожнювала пригодницькі історії та часто мріяла стати героїнею однієї з них. Вона навіть не здогадувалась, що зовсім скоро її власне життя сповниться небезпечними пригодами…

Знову опинившись удома, Джемма відчула себе вкрай дивно. Її не було там цілих три роки, і за цей час Гаерлінд встигла багато чого змінити. Очевидно, вона не соромилася користуватися щедрістю Бейліса, а він і не відмовляв їй.

— На честь твого повернення я приготувала пиріжки з дубового листя, начинені чорною смородиною, — з широкою усмішкою повідомила Гаерлінд, простягаючи доньці тарілку з наїдками.

Вона виглядала такою щасливою, що Джеммі забракло сміливості зруйнувати цей крихкий емоційний стан матері нагадуванням про те, що вона не була прихильницею цієї суто ельфійської страви, тож довелося все-таки взяти з посудини пиріжок і з’їсти його, вдаючи, що цей смак їй подобається, хоча насправді він викликав у неї нудоту.

— То що ти збираєшся робити тепер, коли завершила своє навчання? — запитала Гаерлінд, сівши прямо на підлогу та з насолодою відкусивши великий шматок від ельфійського делікатесу.

Дивлячись на матір, Джемма відчувала себе дещо дивно, адже тепер вони виглядали як ровесниці. Життєві цикли ельфі і людей дуже сильно відрізнялися. Раніше дівчина особливо не задумувалась про це, але зараз починала відчувати певний неспокій і страх.

— Не знаю, — зізналась Джемма, зайнявши місце поруч з матір’ю і схрестивши довгі худорляві ноги.

— Я думаю, тобі слід задуматись про заміжжя.

Почувши ці слова, дівчина спершу подумала, що їй просто почулося, але, пильно вдивившись в бліде, з гострими рисами обличчя матері, вона зрозуміла, що все-таки зрозуміла все правильно.

— З чого б це задумуватися про заміжжя? Мені лише вісімнадцять, мамо, а ти, дозволь нагадати, вийшла заміж аж у сто двадцять років.

Гаерлінд з прикрістю похитала головою, так що декілька пасм білосніжного волосся вибилися з акуратно зібраної зачіски.