Пролог

Я вирішила, що мені вже варто братися за голову та почати робити дорослі вчинки, за які я буду надалі відповідати, якщо вони виявляться далекими від ідеалу. Ну і що може зробити доросла людина, яка має дитину та планує в майбутньому створити родину? Ну звичайно взяти іпотеку та кредит. І якщо перше я поки що не могла собі дозволити, бо я не мала постійного заробітку, то от кредитні гроші аж бігом впали на мою картку, коли я усвідомила, що більше не хочу висіти на шиї батьків та витягувати з них кошти, як комар з людини висмоктує кров.

Вийшло так, що я наразі трішки дурила, що своїх батьків, що Ніку з Максимом. Адже ще до народження дитини я переїхала жити у квартиру своєї подруги, яка типу здавала в оренду мені це помешкання, хоча по факту взагалі не хотіла брати з мене грошей. Я ледве вмовила дівчину і її чоловіка брати хоча б гроші за комунальні послуги, тому що якби я й це не платила, то мене б згризла совість за такі діяння. При тому запевнила їх, що знайшла гарну онлайн-роботу, тому можу собі дозволити хоча б платити за світло та газ у помешканні. З іншої сторони мені допомагали батьки, щоб придбати банальні речі для дитини типу візочка чи дитячого ліжечка. Але я не могла постійно витягувати з них кошти, вони теж в мене не мільярдери, а всякі речі для малюка постійно потрібні й вони завжди дуже вартісні, саме тоді я зважилася на крок, який був до біса дурним, якщо думати про особистий комфорт, але з іншої сторони зобов'язував мене ставати до максимуму відповідальною людиною. Кредит на солідну суму задля купівлі певних речей для мого маленького Микити, завчасна оплата його навчання у приватному садочку(я поставила перед собою ціль дати сину максимум, на який я тільки здатна) та залишити певні кошти для нового житла. Ніка хоч і говорила, що я можу жити в цій квартирі скільки завгодно, але я усвідомлювала, що дівчина б продала це житло комусь іншому, ніж здавати його мені майже за безцінь. Про цей кредит я звичайно нікому не сказала, щоб не було зайвого голосіння та сперечань.

Я натворила біди, коли зв'язалася з тим чортовим викладачем, саме тому зараз повинна самотужки висьорбувати свої необдумані вчинки. Хоча Микита став для мене вже невідійманою частиною мого життя, і я не уявляла своє існування без нього. Просто мені довелося передчасно подорослішати, я думала явно не головою, коли мала хоч якісь стосунки з тим бісовим Олегом, так що тепер варто вмикати мізки та гарувати, гарувати та ще раз гарувати.

Я накручувала себе таким чином останні пару тижнів, тому мені вже здавалося, що переді мною відкриті всі простори й все залежить саме від мене, а не від когось іншого, тому я ледве не мчала на цю співбесіду впевненим кроком та з рішучістю в очах. Все заради моєї кровиночки, все задля того, щоб сину було не соромно за свою матір.

- Ви раніше мали досвід роботи в цій спеціальності? - Певно це питання мало мене дещо занепокоїти та вибити з колії, тим більше воно було поставлене таким красунчиком-керівником, що я навіть злегка отетеріла, коли зайшла до нього в кабінет. Ця компанія ніби займалася якимись інвестиціями чи щось в тому роді, а таке враження, що головна їхня сфера - це журнали краси та всякі найкрутіші таблоїди, де цей персонаж виступає в головній ролі.

- Ні, але я буду дуже сильно старатися, щоб все швидко засвоювати та виконувати якомога краще, - я ці пару днів до співбесіди прокручувала в голові можливі питання, і таке теж було в їхньому числі, тому випалила на автоматі дану відповідь. Тим більше я говорила чистісіньку правду. Я навчуся робити найкращу каву в цьому місті, що навіть баристи будуть заздрити моїм вмінням, я буду носити ту саму каву краще за офіціантів, а якщо справа дійде до телефонних розмов, то кол-центри будуть відпочивати на моєму фоні. Я вгризуся в стіл та не проґавлю таку можливість, вона мені аж надто потрібна.

- Добре, добре, - ствердно кивнув бос та почав далі розглядати моє резюме, хоча я не усвідомлювала, на чому можна там затримати увагу. Я з горем пополам закінчила університет з дипломом бакалавра, і це ще завдячуючи Максиму Сергійовичу, який максимально посприяв цьому процесу. Ну а на нього звичайно ж надавила Ніка, як без моєї любої?

- У вас є маленька дитина? - Питання, на яке теж варто було очікувати, ось тільки воно було набагато вагоміше, ніж попереднє. Для нас обох очевидно, бо мужик зацікавлено подивився на мене.

- Так, - не було сенсу щось приховувати, правда рано чи пізно все одно виплила б на поверхню, - але не переймайтеся, це ніяк не повпливає на мій робочий процес, у мене дуже спокійна та слухняна дитина.

- Хто дитина? - Такого я б в житті не могла передбачити, все ж таки керівник знайшов щось таке, на що я явно не розраховувала.

- Що ви маєте на увазі? - Не знаєш, що відповісти, значить працюй по логічній схемі. Ось так я себе налаштувала, тому наразі поставила саме те питання, яке було пов'язане з моїм не розумінням даної ситуації.

- Стать дитини. Дівчинка чи хлопчик?

І яким це чином пов'язано з роботою секретарки в цій компанії? Типу якщо я буду купувати рожеві платтячка, то у мене буде більша зарплатня, а якщо сині штанці, то вища премія? Все моє налаштування та сміливість, які я збирала останні дні чи навіть тижні, зійшли нанівець від одного просто питання. І чому у мене складається таке враження, що цей мужик дуже уважно чекає відповідь на своє запитання?