9

Як тільки ми пройшли металошукач та поверхневу перевірку працівниками аеропорту, я відразу почала шукати очима подруга та її родину. І на це не пішло багато часу, адже Ніка була єдиною дівчиною в цьому приміщенні біля якої стояла дитяча коляска. Поки вона заколихувала свою маленьку перед вильотом в іншу країну, її чоловік неподалік в той час спілкувався з кимось телефоном.

Мені якось варто було перевести подих від довгого перебування поряд з Ринатом Андрійовичем, тож я вирішила використати цю ситуацію сповна і не проґавити такої можливості. Не сказавши ні слова керівнику, я розігналася та помчала до подруги в обійми, щоб хоча б пару десятків секунд у мене було в запасі перед тим, як мій особистий водій приєднається до нашої компанії. Я планувала заспокоїтися в обіймах рідної й улюбленої людини та нарешті повністю взяти себе в руки.

- Нікуха! - Я ледве не знесла дівчину з ніг, вона тільки в останній момент побачила мій забіг дикого лося й пустила коляску, що дозволило їй втримати рівновагу та не впасти на підлогу. 

- Я можливо і Нікуха, але от точно не в мене поїхала кукуха! - Впоравшись з моєю хоч і невеликою, але живою масою, Ніка почала мене оглядати з ніг до голови на предмет забоїв чи можливо пошкоджень, які викликали таку бурхливу реакцію з мого боку. - З тобою все гаразд, подруго? Ти ж не чимчикувала до мене сюди через дьюті-фрі? Бо щось аж надто схоже на це.

- Я б залюбки, ти запрошуєш? - Ех, як же мені буде не вистачати таких от безтурботних та веселих розмов з нею, я так вже звикла до того, що є поряд людина з якою ми знаходимося на одній хвилі та яка завжди може підійняти настрій й бешкетувати, ніби ми не дорослі жінки з дітьми на руках, а ще самі малеча карапузна.

- Ага, запрошує, запрошує, а потім мені бігати за нею й відтягувати від стюардеси, бо моя принцеса захоче продовження свята? - Пролунало десь збоку і перевівши туди погляд я побачила Максима, який вже завершив свій дзвінок та приєднався до нас. Доволі вчасно приєднався. Для нього дуже вчасно, бо Ніка й справді могла повестися на авантюри, а якщо ще й зі мною, то взагалі поготів.

- Еее, хтось тут котить бочку на свою улюблену дружину, яка подарувала тобі таке маленьке чудо? - Поставила руки в боки дівчина, і набундючилася, як ніби Макс її дуже сильно чимось образив.

- А улюблена дружина хоче отримати прочуханки по одному місцю, на яке вона завжди собі шукає пригоди? - При цьому чоловік ніби поплював в руки, щоб виконати процедуру про яку тільки но він говорив, і яка чекає на мою подругу, якщо та захоче викинути знову якусь чортівню у її стилі.

В цієї закоханої парочки вже почалися вияснення відносин, а у мене настрій злетів вище літака та я не змогла приховати своєї посмішки. Вони такі смішні ці двоє, що це щось з чимось, ніби мають якісь претензії одне до одного, але в них все це відбувається в якихось цікавих та завзятих суперечках, певних іграх, які потім завершуються примиренням в їхній спільній кімнаті за зачиненими дверима...

- Доброї ночі шановні, - а я вже і забула про свого боса за цією веселою родиною, з цими двома про все на світі забуваєш, добре, що ще голова на шиї є, і то вже успіх, - радий познайомитися з друзями Ольги. Дуже приємно. А це ось вам.

Я то тільки зараз розкинула мізками й усвідомила, що Рината Андрійовича якось довго не було поряд. Я звичайно випередила його і змогла трішки втекти, але от реально скільки часу я могла виграти? Десять секунд? Двадцять? Ну від сили хвилину, і то, якщо він повз сюди в темпі черепахи. Та виявилося, що причиною зупинки керівника стала інша заковика - букет квітів, які він наразі простягав Вероніці. 

- Емм... дякую звичайно..., - не я одна стояла в ступорі від вчинку мужика, подруга перевела погляд на свого чоловіка й очікувала певно німої згоди на те, що вона може прийняти цей знак уваги. Тільки от думаю їй доведеться довго чекати, бо Максим дивився на Рината Андрійовича й не зводив з нього уважного погляду. Ні, він навіть не дивився, це не можна так назвати, він десь в районі голови мого керівника хотів пропалити дірку.

- Такі щедрі подарунки, за них точно варто отримувати відплату..., - нарешті кожен з присутніх дочекався слів від головного діяча в даній ситуації, і чесно кажучи навряд чи це когось порадувало. А коли Максим рушив на чортового джентльмена, то у мене особисто всередині все тьохнуло, пало в п'яти, і взагалі накивало п'ятами з мого тіла, бо тут з секунди на секунди розпочнеться мордобій... Не варто бути пророком, щоб усвідомити, що зараз комусь буде ой, як боляче. Фізично, а морально зачепить всіх підряд...

- Взагалі дрібниці, таких прекрасних дам завжди варто радувати такими маленькими сюрпризами, - чи то Ринат Андрійович не бачив, що Максим згвинчений до максимуму, чи то він спеціально його провокував, але вимовлена ним фраза явно підкинула дровець у той вогонь, який вже розгорівся всередині чоловіка Ніки.

- Повністю з тобою згоден, друже, - ніби нічого такого екстраординарного, цілком адекватні слова, правда? Ось тільки промовлені вони настільки крізь зуби, що думаю Максу прийдеться відразу йти в стоматологію, як тільки вони прилетять в іншу країну, адже там точно буде робота для стоматолога. Надіюся, що більше нікому не знадобляться послуги цього спеціаліста..., - але з цим милим букетиком явно буде не зручно в літаку, тому ось так от буде набагато краще.

При цьому висмикує той букет з рук мого керівника й ледве не силою заштовхує мені їх в руки, так сказати, подарунок знайшов свою щасливу володарку.

- І так можна, обидві дами надзвичайно красиві, - багато хто б на місці Рината Андрійовича як мінімум налякався б, а ще очевидніше, то відійшов би від скаженого Максима, але мій бос теж не з боязкого десятка, тому не повівся на провокацію, а тримався навіть дуже достойно, холоднокровності мужика можна було позаздрити.

- Ага, і не кажи, залишається тільки стояти та милуватися їхньою красою, - в'їдливо промовив Макс й наблизився впритул до керівника, хоча мені здавалося, що ще ближче один до одного просто не реально стояти, - пішли поговоримо, друже. Обговоримо, які квіти краще пасуватимуть кожній з цих дам.