2

Хоч які дивні думки у мене не склалися після першої зустрічі зі своїм керівником, але я була щаслива від того факту, що тепер це моє робоче місце та я досягла першої цілі у своїх найближчих планах. Тому вирішила поділитися цією гарною новиною з найріднішими та заодно провідати їх та дізнатися, як в них життя.

- Ти як, мамо? - Привітавшись з татом, який відкрив мені двері квартири, я кинулася до матінки, бо надто сильно переймалася за її стан. Дуже рідко вона почувала себе погано, а ще рідше жалілася на кепський стан, тому заставши маму в ліжку я доволі сильно збентежилася. 

- Все добре, донечко, вже набагато краще, - промовила рідна та обійняла мене міцно-міцно, чи то пак я її, бо таким чином хотіла дізнатися, чи є в неї температура. І на щастя усвідомила, що не все так погано, температура якщо і була, то взагалі мінімальна.

- Справді? Можливо потрібно з'їздити в лікарню? - Обличчя матері було ще злегка бліде, хоч думаю вже набагато краще, ніж було до цього часу.

- Та ні, доцю, насправді мамі вже добре, ти ж знаєш, я б тобі не став брехати, - почувся голос позаду й обернувшись я побачила тата. А його слова змогли мене реально заспокоїти, бо він міг промовчати щодо себе та його стану здоров'я, але якби з мамою не дай Боже було щось погано, то я б провідувала її вже в лікарні, а не вдома. На рахунок цього батько красунчик, якщо що, то свою кохану відразу тримав у вуздечку щодо таких питань та не давав їй відійти від нагальної теми.

- А з ким залишився Микитка? З Веронікою? - В якому б моральному чи фізичному стані мати не перебувала, та і батько так само, але вони завжди цікавилися внуком. Я дуже переймалася через той факт, що вони ніколи не познайомляться з батьком мого сина, і можливо дещо холодно віднесуться до Микити, але я дуже сильно помилялася. Навпаки, ця важка ситуація з відсутністю батька в житті мого хлопчика, і чоловіка в моєму житті, згуртувала нас разом та мотивувала дати малюку все найкраще. В тому числі турботу та щасливе дитинство в першу чергу.

- Так, вони залишилися втрьох на господарстві. - І було добре, що я так швидко впоралася на роботі, тому могла завчасно відпустити подругу по своїх справах.

- Тобі пощастило з подругою, таких друзів рідко знайдеш в житті. - Краще і не скажеш, підписуюся під кожним словом матері. Вероніка не тільки моя най-най, а і загалом її чудова родина. Максим Сергійович теж показав себе з найкращого боку, вони заслуговують на щастя, яке вони дарують одне одному.

- Згодна на всі сто відсотків, - я вирішила змінити тему, бо трішки засумувала, що в моєму житті поки що немає такої людини, як Максим у Вероніки. І ні, я не заздрила їй, а якщо і заздрила, то тільки білою заздрістю, а взагалі я була дуже рада за неї, бо чудова людина має заслуговувати чудову людину, хіба ні?
- Татку, а що там у тебе на роботі, не буде проблем через те, що ти залишився вдома?

- Все добре, доню, не переймайся, я на рахунок цього домовився. Більше часу проведемо з твоєю мамою разом, - і це не було лукавство з вуст батька, він справді кохав матір так сильно, що мені здавалося, що з часом їхнє кохання не згасло, а навпаки перетворилося у вічний вогонь, який зігріває тепер не тільки їх двох, а і мене, і їхнього внука, - до речі, а як там твоя співбесіда?

- До речі, все добре, мене прийняли на роботу. - Вимовила я з усмішкою, бо як не крути, але це класна новина на сьогодні.

Я очікувала, що батьки порадіють за те, що я нарешті добилася того, про що мріяла останні пару місяців, тому що я прямо виїла їм мізки розмовами про майбутнє та кар'єру, але не могла передбачити, що реакція буде настільки бурхлива. Вони по черзі почали вітати мене з гарною новиною, а потім взагалі вирішили трішки відсвяткувати мою нову посаду та ми разом пішли чаювати й смакувати тортик. Так-так, мати теж була з нами, вона ніби переродилася після цієї новини та забула про свій поганий стан здоров'я. Сказала мені, що гарні новини це найкращі ліки проти всіх негараздів. Я не стала довго сперечатися з нею, а тільки пораділа разом з рідними. Бо якщо добре їм, то і мені супер, як може бути по іншому?

Підбадьорена цими гарними змінами у моєму житті, я вирішила зробити те, чого так давно не робила. Все ж таки я молода дівчина, організм потребує свого, то чому з ним сперечатися? Краще віддатися насолоді...

***

- Я думала ми з тобою підемо в караоке поспівати, відпочинемо по повній програмі, порелаксуємо, - промовляє Ніка, коли приходить на кухню моєї наразі, а взагалі її квартири, щоб забрати чергову порцію смаколиків для нашої міні-святкової вечері. Я вирішила трішки морально відпочити й заодно віддячити цій прекрасній родині за всю ту допомогу, яку вони мені дали протягом вже довгого часу.

- Я тобі зараз так релаксну, що буде вся дупа червона, як у мавпи, - звучить з кімнати голос Максима, який поки ми з подругою накриваємо на стіл, няньчиться відразу з двома дітьми. І я вам скажу, що в нього це доволі таки непогано виходить, Ніка вже пару разів залишала його з їхньою донечкою, коли їй варто було сходити у справах, і ніяких нарікань з боку чоловіка не було. Загалом це татко з великої літери, а чоловік з ще більшої.

- Ой, подумаєш, скажу, що піду до батьків, а сама помчуся з Олькою поспівати, ти навіть не дізнаєшся, - в цієї пари завжди так, всі розмови з перчинкою, з якимись сперечаннями в жартівливій формі, і думаю це ще одна причина того, що вони так ідеально підходять одне одному. В них спілкування як в найкращих друзів, без якихось меж та з постійними жартами одне над одним. 

- Ага, ну звичайно, не дізнаюся, тільки твій мелодійний скрегіт голоска буде чутно навіть в Римі, що вже говорити про наше місто, - якщо Ніка біжить до чоловіка, щоб вияснити з ним це питання, то я починаю голосно сміятися, бо з цими людьми завжди так, завжди позитив та гарний настрій, це ідеальні люди для того, щоб перезавантажитися та морально відпочити. Що мені дуже потрібно перед новим етапом у моєму житті.