1

- Боже, як же я тебе люблю, моя ти люба, ти знову моя паличка-виручалочка, - вже вчергове акуратно обіймаю Ніку, яка є справді подругою з великої літери, а не просто на один вечір погуляти. Вкотре вона виручає мене та підставляє своє надійне плече.

- Та які питання, завжди тільки рада допомогти, але чому ти не подзвонила завчасно? А то довелося відправляти мого милого на роботу натщесерце, тепер не позбудуся від прочуханки вночі. - Промовляє подруга з підступною посмішкою на обличчі, а я то в курсі про яку "прочуханку" вона говорить, я б і сама не відмовилася від такої. Тільки от Ніка знайшла вже свого принца на коні, точніше вчепила собі красунчика-викладача, а я поки що мимо, все повз касу. Хоча...

- Надіюся Максим хоча б трішки зглянеться над тобою коли дізнається, що я винна в цьому, - підморгую Ніці та посміхаюся, але ця усмішка не довго тримається на моєму обличчі. - Та якби ж я сама знала, що все так вивернеться... Буквально годину тому подзвонив тато та сказав, що мамі стало кепсько, тому вона не зможе прийти та посидіти з малечою.

- Щось серйозне? - Збентежується дівчина та при цьому колихає і своє маленьке щастя на руках. Оскільки в нас діти приблизно одного віку, то нам було досить таки легко підмінювати одна одну в ті моменти, коли ми мали якісь нагальні справи, чи то Ніка хотіла провести деякий час з Максимом наодинці. Все ж таки молода пара, як не крути. Тому подруга відразу ж згодилася виручити мене і сьогодні, коли я дізналася, що мати не зможе приїхати до мене, а я ніяк не могла залишитися вдома з дитиною.

- Ніби тиск підійнявся та голова крутилася, одним словом погано їй було ще з ночі. Батько не пішов на роботу та залишився поряд з нею, я думала поїхати до них й допомогти, але тато запевнив, що все буде добре та наказав займатися своїми справами.  Ну а ти ж сама знаєш, які важливі справи у мене сьогодні. - І не просто важливі, а катастрофічно потрібні, якщо я надалі збираюся будувати своє життя й забезпечувати свою дитину всім необхідним. Все ж таки я мати-одиначка і не маю багато коханця, тому доводиться все добиватися своїми силами.

- Та знаю, знаю, все ж таки вирішила піти та спробувати себе на тій посаді? - У голосі подруги не було великого завзяття, коли вона ставила мені дане питання, адже вона сумнівалася, що це гарна витівка йти на ту роботу, про яку я їй розповіла. Ніка вважала, що я достойна кращого та ліпшого й мені не варто розмінювати на будь-що та будь-де.

- Роль секретарки не потребує величезних знань і вмінь, а тим більше я попередньо домовилася з керівництвом, що буду працювати тільки пів дня, щоб не сідати на голову ні тобі, ні матері, - а плюс до всього мати хотіла з часом піти працювати. Її звільнили з попереднього місця роботи й деякий час вона приділила вихованню свого внука. Але вона ще досить таки молода людина, якщо порівнювати з пенсійним віком, тому бажала ще попрацювати.

- Ну дивися, тобі видніше, я не хочу влізати у твоє життя, - стенула плечима Ніка та зосередила увагу на своїй дочці, яка не бажала лягати спати та пручалася, - ти тільки закінчила годувати малого, і відразу ж рвешся в бій. Могла б трішки відпочити, так сказати, перевести подих перед цими всіма роботами та клопотами.

- Та я вже відпочила, аж занадто довго відпочивала, так що варто приступати до великих справ, - якомога затятіше та веселіше промовила я до подруги, щоб заспокоїти і її, і себе в ту ж мить. 

По факту я була згідна з Нікою, можна було ще якихось пів року побути з малим та споглядати, як він росте та розвивається. Це було б для мене величезним щастям та позитивом, бо я люблю свого малюка дуже сильно, сильніше за все це життя. Але я сама себе загнала в яму, з якої мені варто вибиратися, тому що якщо ще трішки затягнути, то може статися таке, що я вже ніколи не виберуся на цей світ Божий. Та ще й потягну малого за собою... Я накоїла дурниць, які тепер варто виправляти за будь-яку ціну...

Я вирішила, що мені вже варто братися за голову та почати робити дорослі вчинки, за які я буду надалі відповідати, якщо вони виявляться далекими від ідеалу. Ну і що може зробити доросла людина, яка має дитину та планує в майбутньому створити родину? Ну звичайно взяти іпотеку та кредит. І якщо перше я поки що не могла собі дозволити, бо я не мала постійного заробітку, то от кредитні гроші аж бігом впали на мою картку, коли я усвідомила, що більше не хочу висіти на шиї батьків та витягувати з них кошти, як комар з людини висмоктує кров.

Вийшло так, що я наразі трішки дурила, що своїх батьків, що Ніку з Максимом. Адже ще до народження дитини я переїхала жити у квартиру своєї подруги, яка типу здавала в оренду мені це помешкання, хоча по факту взагалі не хотіла брати з мене грошей. Я ледве вмовила дівчину і її чоловіка брати хоча б гроші за комунальні послуги, тому що якби я й це не платила, то мене б згризла совість за такі діяння. При тому запевнила їх, що знайшла гарну онлайн-роботу, тому можу собі дозволити хоча б платити за світло та газ у помешканні. З іншої сторони мені допомагали батьки, щоб придбати банальні речі для дитини типу візочка чи дитячого ліжечка. Але я не могла постійно витягувати з них кошти, вони теж в мене не мільярдери, а всякі речі для малюка постійно потрібні й вони завжди дуже вартісні, саме тоді я зважилася на крок, який був до біса дурним, якщо думати про особистий комфорт, але з іншої сторони зобов'язував мене ставати до максимуму відповідальною людиною. Кредит на солідну суму задля купівлі певних речей для мого маленького Микити, завчасна оплата його навчання у приватному садочку(я поставила перед собою ціль дати сину максимум, на який я тільки здатна) та залишити певні кошти для нового житла. Ніка хоч і говорила, що я можу жити в цій квартирі скільки завгодно, але я усвідомлювала, що дівчина б продала це житло комусь іншому, ніж здавати його мені майже за безцінь. Про цей кредит я звичайно нікому не сказала, щоб не було зайвого голосіння та сперечань.

Я натворила біди, коли зв'язалася з тим чортовим викладачем, саме тому зараз повинна самотужки висьорбувати свої необдумані вчинки. Хоча Микита став для мене вже невідійманою частиною мого життя, і я не уявляла своє існування без нього. Просто мені довелося передчасно подорослішати, я думала явно не головою, коли мала хоч якісь стосунки з тим бісовим Олегом, так що тепер варто вмикати мізки та гарувати, гарувати та ще раз гарувати.