«Моя красива Батьківщина!»

Україно моя — не лише на мапі слово,

Ти в серці пульсуєш, мов правда жива.

У полі пшениці, у небі ранковім,

У пісні, що мати співала сповна.

Ти в подиху вітру над тихим Дніпром,

У кронах калини, в журбі й доброті.

У слові простому, але золотому,

Що предки лишили на вічні віки.

Ти — шлях козацький, що потом окроплений,

Ти — волі криця і віри вогонь.

Тебе не зламали ні ніч, ні кайдани,

Ні темна навала, ні зрадницький стогін.

Стояла ти гордо — розп’ята, але жива,

І з попелу знову зростала у світ.

Твоя незалежність — не дата, не слова,

А вибір щоденний і правди політ.

У селах і містах — одне серцебиття,

В окопі й класі, в лікарні й дворі.

За тебе ідуть у безсмертя життя,

Щоб діти сміялись у вільній порі.

Ти — в сльозах матері, що сина чекає,

У листі солдата, в мовчанні ночей.

У кожній молитві, що не замовкає,

У світлі свічок і в теплі очей.

Але ти і сміх — молодий і дзвінкий,

І мрії, що небо торкають крилом.

Ти — правда, що йде проти темряви сміло,

Ти — світло, що виросло з болю й злом.

Україно моя, ти не жертва — ти сила,

Ти воля, що в крові, у пісні, в строю.

Ти вистоїш, бо завжди вміла

Народжувати світло крізь лють і війну.

І прийде той ранок — без вибухів, страху,

Де тиша не рве, а лікує серця.

Над вільною землею, ясною без жаху,

Зійде твоє сонце — навіки, до кінця.

Бо ти — не лише моя Батьківщина,

Ти — вибір, любов і мій красивий будинок.

Україна — ти моя Батьківщина єдина.

І я радий писати для тебе! Це для мене потужний вчинок!