Розділ 33

Світло від факелів ледь не опалило Тані волосся, коли вона стрімголов мчала за Роуменом та іншими. Шлях довгими коридорами давався їй дуже важко. Здавалося чим далі вони заходили, тим розжаренішим ставало повітря, а від підлоги йшло марево. Свідомість попливла по крутій дузі і перед очима Тані замерехтіла веселка, що поступово перетворювалась на різнобарвні кола різної величини. Опираючись рукою об стіну, Таня зупинилась і повільно сповзла вниз. Голос Оніса доносився звідкись здалеку:

-Таню що з тобою? – в очах демона стояла стурбованість, коли Таня мутним поглядом сфокусувала зір на його обличчі. – Ти можеш йти далі? – тихо запитав він і його повіки примружились. – Тільки свідомість не втрачай, я не збираюся половину шляху таскати тебе на руках.

- Тобі й не доведеться, - мляво вимовила вона і спробувала піднятися. Оніс посміхнувся і допоміг їй.

-Якщо ти навмисне це зробила щоб викликати мою жалість – ти про це дуже пошкодуєш, - він закинув її руку на своє плече і обережно повів дівчину попід стіною. Таня ледве перебирала ногами.

- Ця спека мене доконає.

-Незвично справді? – криво всміхнувся Оніс. – Я знав, що так і буде. І ти ні краплини мене не розчарувала – повалилася з ніг майже відразу.

-Я не збиралася робити це навмисне, - Таня перевела подих і поглянула вперед. – А де інші?

Оніс зупинився уважно дивлячись перед собою.

-Чорт забирай, здається ми відстали.

-Звучить не дуже втішно. Тільки не кажи, що ми можемо заблукати, - підняла очі до стелі Таня і забравши свою руку з його плеча, трохи розім’яла шию.

Оніс поморщився.

-В цій частинні пекла я ніколи не був, а це може свідчити про різні речі, - з сумнівом подав голос він.

Таня уважно поглянула на демона.

-Ти можеш спробувати їх відчути? У вас же напевно є якийсь демонічний радар, - вона невизначено розвела руками. Оніс поглянув на неї насмішливо, але голос подав серйозно:

- Ти права. І як я сам до цього не додумався? – демон замружив очі і сконцентрувався.

Доки Оніс налагоджував свої демонічні здібності, Таня невблаганно чекала склавши руки на грудях. Свідомість прояснилася, а перед очима більше не мерехтіли різнобарвні кола.

-Хмм, я їх не відчуваю, але вони точно неподалік. Аркана та Роумен не могли зайти надто далеко, впевнений вони вже помітили нашу відсутність.

- Що значить ти їх не відчуваєш? – шоковано розширила очі Таня.

Оніс смикнув плечима.

-Напевно в цій частині Пекла ця здібність не працює. Думаю Диявол навмисне заблокував цей навик щоб тільки він міг знати хто де знаходиться.

-Ну от і припливли, - розчаровано сплеснула долонями дівчина. – І що тепер будемо робити?

-По-перше не панікувати, по-друге ми їх знайдемо, не хвилюйся. А тепер ходімо, не думаю, що нам варто надто затримуватись, - Оніс впевненим кроком рушив вперед, і Таня посіменіла слідом.

Здалеку донеслись чиїсь душероздерливі крики. Таня чула сотні голосів разом, які доносились з різних куточків Пекла. Було дуже страшно, а ще несподівано добрий настрій Оніса до її персони – не вселяв довіри. Вона дуже боялася, що демон кине її за найближчим рогом на розтерзання чортам, а сам у цей час буде насміхатися за келихом вина і радіти, що нарешті спекався насточортілої дівки.

Косуючи, вона обережно поглянула на його обличчя. Оніс виглядав зосередженим. Перевівши подих Таня заспокоїлась. Вона старанно прогнала погані думки з голови і зосередилась на їхньому шляху.

-Може покликати їх? – Таня невпевнено подала голос і зіткнулась з насмішливим поглядом демона.

-Навіть не думай про це.

-Вибач. Я не знаю, що тут ще можна придумати. Як вони могли покинути нас і прямувати далі самостійно? Це не вкладається у мене в голові.

Оніс посміхнувся, але посмішка його була трохи гіркою.

Ступивши на міст, котрий здавалось розвалювався по частинах, Таня затамувавши подих здивовано видихнула:

-Що це таке?

Оніс невпевнено прослідкував за її поглядом.

-Ти напевне знаєш про сад Едем?

Таня шоковано перевела погляд від чорної пишної крони дерева на Оніса, і збитим голосом мовила:

-Я не вірю в подібне, але ти хочеш сказати, що Едем знаходиться в Пеклі, - швидше констатувала чим запитала вона.

-Не зовсім, - хитнув головою демон. – Дерево життя знаходиться на Землі, а дерево Смерті у Пеклі. Це швидше схоже на темний аналог божественного саду. Якщо придивитись, то ти помітиш чорний стовбур дерева і гнилі плоди на ньому. Проклятий сад славиться тим, що в ньому немає нічого живого. Земля в тому місці отруйна, а корені дерева Смерті черпають отруту з самих глибин Пекла. Якщо скуштувати плід, то смерть миттєво настигне тебе.

Таня гидливо поморщилась.

-Ніхто в здоровому глузді не стане їсти гнилі яблука.

-Не варто недооцінювати Смерть. Вона може прикинутися ким і чим завгодно, особливо смачним соковитим плодом, мимо якого ти не зможеш пройти, - криво всміхнувся Оніс.