Розділ 32

Вогонь огортав їх звідусіль, але Таня не відчувала жару. Опустивши погляд, вона помітила, що рука Роумена все ще міцно тримає її руку. Перед очима все закружляло і злилося в одну єдину картинку нагадуючи калейдоскоп. Дівчина силоміць замружила очі в очікуванні чогось жахливого, але раптом калейдоскоп припинив рух і вони опинилися по інший бік.

Таня несміливо озирнулася довкола і зустрілася поглядом з червоними очима Роумена. Демон посміхався.

Позаду язики полум’я розійшлися, випускаючи Аркану, а слідом за нею впевнено ступив Оніс. Портал зник прямо за його спиною, після того, як він недбало махнув рукою ніби проганяючи його.

Аркана шумно видихнула і відкинула синє волосся за спину.

- Чомусь перехід дався мені вкрай важко. Не розумію в чому справа, - зітхнула синевласка.

- Можливо тебе мучить почуття провини, тому що ти вчинила підло? – Таня не стримала іронічної усмішки.

Демониця обдарувавши дівчину тяжким поглядом, відвернулась і стурбовано поглянула на Оніса. Але тому було начхати на те, що там говорить Таня. На його обличчі не було жодної емоції, ступивши крок вперед Оніс задоволено мовив:

- Ну от ми і вдома.

Аркана підступивши до Тані, шумно зашепотіла на вухо:

- Ти навмисне це робиш?

- Що саме? – щиро здивувалася Таня.

- Хочеш щоб Оніс почав задавати питання? – демониця сердито заблищала очима. – Повторюсь: ні слова про мою зраду, добре?

- Я тримаю своє слово, - потиснула плечима Таня і повернулась на голос Роумена.

- Пекло у всій красі таке, яким ти його й уявити не могла. Тобі подобається? – підкинувши брови, він широко всміхнувся і поставив руки на свою талію.

Таня ніби прокинувшись від сну, знову озирнулася довкола. Вона тільки зараз усвідомила де знаходиться.

- Важко сказати, але це…нереально, - язик в її роті важко поворухнувся.

- Нереально красиво чи ти просто не можеш повірити, що перебуваєш тут? – допитливо зсунув брови Роумен.

- І те і інше, - із завмираючим серцем вимовила вона.

- Роумене облиш із запитаннями, хіба ти не бачиш, що наша Тетянка щелепу загубила при переході, тепер доведеться шукати її, а не Сета, - саркастично кинув Оніс, дивлячись на відкритого Таниного рота.

- Моя щелепа завжди при мені, а от ти свою втратиш, якщо не припиниш наді мною знущатися, - сердито кинула Таня, а Оніс на такий випад лише хмикнув, підкинувши одну брову вгору.

- Як же страшно чути щось подібне у свою адресу, від звичайної смертної, - скривив губи в усмішці Оніс, відштовхнув Таню плечем і пройшов декілька кроків вперед. Його очі пильно оглядали все довкола щоб не упустити жодної деталі. Таня й сама придивилася і дівчину пересмикнуло.

Кам’яниста підлога на якій вони стояли була покрита сажею і випромінювала пекельне тепло. Чомусь Тані здалося, аби десь тут був термометр, він повинен показувати не менше п’ятдесяти градусів по Цельсію. Дівчина потягла блискавку на куртці, розстібаючи. І навіщо було так спекотно одягатися, аби знала, то не допустила б подібної помилки.

Зі стін, що тяглися високо вгору (Таня не змогла розгледіти де знаходилась стеля, бо вище була тільки темрява), в деяких місцях стікала справжнісінька магма, і річкою текла внизу. Дівчина ступила на край урвища і з жахом розширила очі, коли побачила сотні людських душ, які тонули в лавовій річці підіймаючи руки догори. Таня чула їхні крики.

Поряд з нею невдоволено хмикнули і Таня помітила біля себе Оніса, який тримав руки в кишенях штанів і так само дивився на пекельну річку.

- Все як завжди, нічого не змінилося за нашої відсутності, - Оніс поглянув на Таню і підкинув брови.

- І це ваш дім? Як тут взагалі можна жити? – видихнула Таня і поморщившись відступила на крок від краю урвища.

Роумен кинув застережливий погляд на Оніса і швидко притягнув Таню ближче до себе, ніби боявся, що синьоволосий демон скине дівчину вниз.

- Тримайся ближче до мене.

Таня усміхнено глянула на нього і згідно кивнула.

- Або до мене, - Аркана стала зовсім поряд. – Зі мною ти також в безпеці.

- Я зрозуміла вас обох, але мені не потрібні няньки, - щиро мовила Таня і Оніс хмикнув.

- Ти стала надто дорослою щоб подорожувати пеклом самій? Тоді прапор в твої руки, дорогенька. Зустрінемося на іншому березі, - недбало кинув Оніс і попрямував до найближчого мосту, що з’єднував урвище на якому вони знаходились і прохід в протилежній стіні на іншому боці.

- Ти куди? – кинув запитання Онісу в спину Роумен.

- Шукати свого брата, куди ж іще? – роздратовано і не обертаючись повідомив Оніс.

Роумен швидко повернувся до Аркани.

- Зал правосуддя в іншому боці пекла, нам доведеться далеко пройти.

Таня зсунула брови.

- А чому саме зал правосуддя? Хіба Сета там тримають?

Роумен негативно крутнув головою.