Розділ 31

Аркана без особливого подиву, подивилася на хлопця.

- Якщо ти так хочеш, тоді буду, - байдуже промимрила вона і відразу її обличчя наповнилося захопленням, коли вона побачила Оніса. – Онісе! Ну, нарешті, я так переживала! – вона кинулася до брата, повиснувши у нього на шиї, але відповідь їй дав Роумен:

- Ми знайшли твого брата у горах. Він приходив до тями.

Аркана стрільнула в нього недобрим поглядом, але Роумен лише посміхнувся:

- Будь ласка, радий був допомогти, - його голос пролунав гордо як ніколи. – Ти вже склала план дій? – запитав він у демониці, але та лише кисло відсторонилася від Оніса:

- Ні.

- І чим же ти, дозволь спитати, займалася? – наступав Роумен, наблизившись до Аркани. Синевласка промовчала.

- В чому твоя проблема? – Аркана вперла руки в боки, дивлячись на Роумена зарозумілим поглядом. – Якщо ти прийшов сюди, щоб дошкуляти мені, то провалюй з мого будинку негайно!

Роумен мовчки посміхався, розглядаючи Аркану.

Таня відчула, що у кімнаті на кілька градусів опустилася температура. Видихнувши, дівчина побачила білі клуби пару. Через кілька секунд Таня усвідомила, що могильний холод походить від Роумена, він його випромінює. Насилу, вона придушила в собі порив схопити хлопця за руку і міцно стиснути, щоб він заспокоївся.

Піднявши очі на демона, вона трохи відсахнулася – Роумен дивився прямо на неї. Аркана, цілком задоволена тим, що увага Роумена переключилася на Таньку, голосно хмикнула і потягла Оніса за собою прямо на кухню.

- У холоді краще думається, - не менш холодним тоном сказав Роумен.

Таня, у якої вже встигли заледеніти кінчики пальців, вигнула брову:

- Я, навпаки, в холоді тільки й можу думати про те, щоб зігрітися, - буркнула дівчина, ховаючи руки в кишені куртки. – Припини це будь ласка. Достатньо й того, що на вулиці вже не літо, - попросила вона.

- Як скажеш, - погодився Роумен, знизавши плечима.

- Вибач, я не хотіла тебе образити, просто вам демонам начхати на температуру повітря, а я між іншим людина, і я не застрахована від перегріву чи замерзання. Здається, ти зовсім забуваєш, що я дуже вразлива.

- З чого ти взяла, що я ображаюся?

- Просто... - знизала плечима Таня.

- У будь-якому разі, я вже казав тобі, що можу зігріти, якщо хочеш.

Таня зніяковіла.

- Ні за що!

- Як хочеш, - смикнув він куточком губи. Тані здалося, що він трохи засмучений її відмовою.

- Нам треба поговорити, - пролунало позаду і Таня обернулася. Роумен швидко попрямував у бік кухні, туди, де в повітрі витав аромат щойно приготовленої кави. Провівши його поглядом, уперлася очима в Оніса.

- Про що? – боязко поцікавилась вона. Таня боялася настільки, що просто хотіла зірватися з місця і помчати слідом за Роуменом. І чому він пішов, залишивши її наодинці з братом Сета?

- Це правда, що з вини Аркани Сет зараз ув'язнений? - безцеремонно спитав він.

Таня нервово видихнула, дивлячись у сині очі демона.

- Звідки ти…

- Ти чудово знаєш звідки, - обірвав він її. – Так що не став дурних питань.

- Вона сама так сказала, а Роумен підтвердив. Я була шокована, коли Аркана у всьому зізналася…

На вилицях Оніса заграли жовна – він розлютився, через що Таня з переляку насторожено відступила назад.

- Я не торкнуся тебе, - помітивши Танькин маневр, прошипів він.

- Аркана просила не казати тобі. Вона не бажає, щоб ти сердився на неї через це, - швидко додала Таня, боячись, що Оніс відразу зірветься з місця і помчить до своєї сестриці, влаштовувати тій допит.

Оніс безнадійно хмикнув, дивлячись кудись у підлогу, на його губах блукала відсторонена посмішка.

- Ти впевнена, що моя сестра сказала правду? Може, вона збрехала? – він підняв на неї повні надії очі, але Таня лише негативно хитнула головою.

- Роумен тому підтвердження, - тихо промовила Таня. – Я розумію, що тебе це також шок, але Аркана справді так вчинила…

- А може ти сама вигадала таку історію, щоб я лояльніше почав до тебе ставитись? Хотіла у такий спосіб підставити мою сестру, а Роумен тобі допомагає. Я помітив, що ви зблизилися... - Оніс замовк.

Після цих звинувачень Таня навіть про страх забула, коли з усього маху заліпила хлопцеві хльосткого ляпаса.

- Та як ти смієш? – прошипіла вона. – За кого ти мене приймаєш? Я люблю твого брата, і Аркану теж любила! Вона мені стала як сестра! А тепер, я навіть не знаю... - Таня затнулася, в очах стояли злі сльози.

Обличчя Оніса спотворилося гнівною гримасою і він, підхопивши стілець, що стоїть поряд, з усього маху жбурнув його об стіну. Предмет меблів із гуркотом розлетівся на шматки. Таня скрикнула відскочивши в бік і прикривши голову руками. Стілець просто мало не потрапив у неї, але здається, Оніс спеціально схибив. На шум прибігли Аркана та Роумен.