28.2

***

Розпечені від високих температур стіни випромінювали пекельне тепло, Сет важко дихав. Гаряче повітря ніяк не хотіло проштовхуватися в легені. Піт градом котився тілом, заливав очі, через що огляд погіршувався. Кам'яна підлога під ступнями була розпечена не менше, ніж стіни цієї моторошної кімнатки, а звуки кувалди, що ударяє, безжально лупили по барабанних перетинках.

Сет стояв посеред кімнати скований ланцюгами по руках та ногах. Збоку могло здатися, що хлопця збираються четвертувати. Його руки були розведені та підняті до верху, ноги теж були розведені. Босі ступні відчутно обпалювало жаром. Але він терпів цей біль, міцно стиснувши зуби. Взагалі, за весь час свого перебування тут, Сет мовчав.

Здоровий коваль, за метр від нього, кував якесь чергове знаряддя тортур, ідея якого могла спокійно прийти в його божевільну голову. Коваль мав величезну широченну спину, а його руки були настільки могутніми, що Сет навіть побоявся уявити, що буде якщо він лише двома пальцями злегка стисне його горло. На ногах він мав чорні черевики на товстій підошві. Це взуття не пропускало жар, тому коваль і почував себе комфортно, ступаючи цією кімнатою. Сет скороминуще подумав, що й йому не завадив би подібний предмет взуття. Запропонуй йому він їх, хлопець би не відмовився.

Здавалося, що його ступні приросли до підлоги та почали плавитися. Сет дуже боявся підняти ногу і виявити на кам'янистій підлозі шматки власної плоті.

- Ти бачу відчайдушний хлопець, так? – гучно спитав коваль, ударивши черговий раз по розпеченій до біла залізяці. – Спокійно терпиш біль, хоч він і нестерпний для тебе.

Сет, трохи згодом відповів:

- Думаю для мене ще буде вдосталь часу накричатися і зірвати собі голос.

По кімнаті пронісся добродушний, але трохи глузливий тихий смішок, коваль усміхався. Його це розвеселило.

- Що ж, маю зізнатися, що я не відчуваю ніякого задоволення перебуваючи тут з тобою, так само, як і ти не відчуваєш подібних почуттів, - серйозно запевнив він і Сет трохи заплющив очі. Почути щось подібне від демона-мучителя було дуже незвично.

- Але ти тут. Чому? – запитав Сет, не знаючи, що відповісти.

- Я лише виконую Його волю. Не більше не менше, - якось понуро мовив він.

- Так, воля Мефістофеля для всіх закон, - пирхнув Сет.

- Він і є закон. Імператор нашого світу. Світу пекла. Ти вже пробач мені, але тобі доведеться потерпіти, - несподівано на його мирному обличчі виник моторошний оскал. Більше Сет не бачив у його обличчі і не чув у його голосі співчуття та доброти.

Сет проковтнув.

- І так, тепер ми перевіримо, чи зможеш ти витерпіти і цей біль? – прогудів він.

Рани на тілі демона зазвичай затягувалися дуже швидко, але від пекельних тортур вони гоїлися дуже довго, іноді роками. І біль від них не проходив рівно стільки скільки гоїлася рана, біль був такий ніби її завдали щойно.

Тіло хлопця вже було неабияк посипане різними порізами та невідомого походження пораненнями. Сету було боляче, але він терпів, відчував, як болить кожна частинка його шкіри.

Коваль підніс прямо до його обличчя загострений предмет схожий на дуже велику голку. Ця голка була червоною від накалу. Несподівано, коваль опустив голку і з усього маху встромив її хлопцю в область під ребром. Від різкого болю очі Сета сильно розширились. Він, зчепивши зуби, навіть не замичав. Але він кричав... кричав так сильно, як тільки міг, як тільки виходило, але вголос із його уст не долинало жодного звуку.

Шкіра легко піддалася розпеченому вістрю. Коваль пронизав хлопця наскрізь. Сет чітко відчував запах розплавленої плоті. Його власної плоті. Здавалося, що органи, до яких торкнулася ця штуковина, просто горять. Всередині нього все палає, ніби гарячого вугілля наковтався.

Коваль реготнув, потягнувши носом цей аромат.

- Сильне демонятко. Але нічого, я примушу тебе просити і вмо... - він не закінчив, бо його перервали.

- Мовчить? – почулося позаду і коваль важко обернувся.

- Як риба, - підтвердив він.

Мефістофель розтягнув у посмішці свої гарні губи. Він неспішно підійшов до Сета, уважно вивчаючи його обличчя.

- Тобі не варто стримуватись, дай волю своїм емоціям. Нехай твої крики болю відбиваються від цих стін, - він широко розвів руками, закликаючи увагу до цих стін. – Це Пекло, Сет. Тут повно болю та страждань, так віддай же і свій біль йому. Нехай цей світ насолодиться ним.

У цей момент коваль різко висмикнув з черевної порожнини хлопця голку і в Сета перебило дух, наче хтось із усього маху заїхав йому під дих. Кров полетіла з рота, і хлопець закашлявся.

- Ну-ну, все добре, - диявол награно дбайливо погладив хлопця по плечу і прибравши руку, співчутливо посміхнувся. – Потерпи, адже тобі більше, власне, нічого і не залишається, - реготав він.

Сет різко кинув на нього спопеляючий ненавистю погляд, але диявол тільки ширше розтягнув губи в усмішці.

***

Бездіяльність напружувала Таню, і вона вирішила що якщо Аркана та Оніс не бажають нічого робити, то вона й сама з усім впорається. Залишилося тільки придумати, як потрапити до пекла та забрати Сета із собою у світ людей.