Розділ 28

Серпень підходив до свого завершення, літо незабаром закінчиться, а Оніс так і не з'явився вдома. Вже майже два тижні Сет ув'язнений у пеклі, а вони сидять тут і нічого не можуть зробити. У двері Таниного будинку постукали, і дівчина поспішила відкрити.

Відчинивши двері, Таня нерішуче завмерла. Аркана тупцювала на порозі її будинку, переминаючись з ноги на ногу. Було помітно, що вона дуже нервує. Таня звернула увагу, що виглядала синьоволоса сусідка не найкращим чином. Зовсім бліда шкіра була майже прозорою, а під очима залягли темні кола.

- Привіт, - навіть не глянувши на Таню, привіталася вона.

- Привіт, - відповіла Таня. – Може, зайдеш? Чого стояти на порозі, - запропонувала вона, але Аркана негативно хитнула головою, залишаючись стояти на місці.

Тоді Таня ступила на поріг і зачинила за собою двері.

- Треба поговорити, - відчужено кинула Аркана.

- Що трапилося? Щось із Онісом? Він повернувся? – стривожено поцікавилася Таня.

- Ні, він, як і раніше, відсутній, - мотнула головою вона. – Я повинна в дечому тобі зізнатися.

- Звичайно, я слухаю, - Таня не розуміючи прижмурила очі.

Демониця уривчасто видихнула, проковтуючи вмить сльози, що підступають.

- Я дуже винна перед тобою, Таню. Перед усіма вами, а особливо Сетом. Я всіх переконувала, що це Роумен у всьому замішаний. Хотіла, щоб ви повірили у це…

Таня, стояла нерухомо, уважно слухаючи її слова.

- Вибач, Аркано, але... я не розумію про що ти.

- Це я всьому винна. Знаю, ти, мабуть, не пробачиш мені ніколи... - демониця замовкла.

- Що ти хочеш цим сказати? Говори прямо, не томи, - стомлено попросила дівчина.

- Через мене Сет знаходиться там, де знаходиться, - набравшись сміливості, випалила Аркана. – Я зрадила вас. Я розповіла про ваші стосунки. І я... Ти навіть уявити не можеш, наскільки сильно ненавиджу себе за це! Корю щодня! – Аркана вже просто плакала.

У Тані перехопило подих, очі миттєво наповнилися зрадницькою вологою. Вона стояла там і просто не вірила, що зараз чує. Вона сподівалася, що це брехня, вигадка.

- Як ти могла так вчинити? – зловісними пошепками, запитала Таня, дивлячись повз дівчину. Вона відчувала, як по щоках котяться сльози та їх не зупинити. – Ти ж його сестра, - майже беззвучно сказала вона. – Іди.

Аркана підняла на неї відчайдушний погляд:

- Прошу вислухай мене, - попросила синевласка. – Я сама не думала, що творю. В середині мене скипіла заздрість. Сет почав зустрічатися з тобою і йому нічого не загрожувало, тоді як я, вперше зустрівши своє кохання, того ж дня опинилася в диявольській пастці. Мене мучили та катували багато років поспіль. Сто, якщо бути точним. А Сет... Я подумала, що коли мені не дозволили залишитися з коханим, то чому мій брат має таке право?.. І я зрадила вас.

- Іди! – вже твердіше попросила Таня, але Аркана її, ніби не чула.

- Не минуло жодної секунди, щоб я не каялася за скоєне, - плакала вона.

- По правді вчинок люблячої сестри, - з огидою виплюнула Таня. – У самої нічого не вийшло, то ти вирішила брата занапастити? Ще й Роумена оббрехала. Ну ти й стерво, сусідко, - Таня наважилася глянути в її сині очі. Зараз, Таня просто хотіла пристукнути ненависну демоницю і стерти її з землі.

- Таню, прошу... Вибач мені, - благала вона, з надією вдивляючись в обличчя дівчини.

- Просто іди геть. Я не хочу тебе більше ні бачити, ні знати. Ти все зруйнувала, знищила все. З твоєї вини він там. І невідомо скільки Сет там пробуде. Тепер я розумію твою бездіяльність – ти і не думала вирушати за ним. Так само, як і не збиралася шукати Оніса. Він зник, а ти й рада. До речі, Оніс знає, що ти зробила? – примружилася Таня.

- Він не в курсі. І я прошу тебе не казати йому нічого, інакше мій брат просто зненавидить мене.

- А я й не скажу, бо не знаю де він! А тепер провалюй із моєї території, щоб ноги твоєї тут більше не було! – гаркнула, як пантера, Таня.

- Танюш, я... - Аркана не домовила, тому що Таня, раптом різко підступивши до неї, зарядила демониці міцний ляпас. Синевласка мимоволі відсахнулася назад і схопившись за щоку, що моментально розчервоніла, завмерши, дивилася на Таню.

На поріг будинку вибігла стривожена мати Тані.

- Що тут відбувається? – запитала вона, по черзі оглядаючи двох дівчат, що застигли одна напроти одної. Вони не ворушились. Потім Таня відмерла:

- Все чудово, мам. Аркана вже йде, їй більше нема чого тут робити, - і не чекаючи поки сусідка розвернеться, щоб піти, зробила це сама, буквально влетівши в будинок, як порив різкого вітру.

Віталіна незрозуміло подивилася дочці вслід, потім повернулася до Аркани.

- Ви що, посварилися? – обережно спитала жінка, дивлячись на заплакане обличчя демониці.

Аркана лише виставила собою долоні не бажаючи відповідати, смиренно покрутила головою, нібито заперечуючи сам факт сварки.

- Я вже йду, - Аркана розвернувшись, протопала до хвіртки на вихід із двору.