26.2

***

Два дні від Аркани не було жодних звісток, Таня вже почала було нервувати, як раптом пролунав дзвінок на мобільний.

- Аркано! – Таня миттєво прийняла виклик.

- Ти що, вартувала телефон? – підозріло поцікавилася синевласка.

- Майже. Є новини?

- Ну, начебто…

- Ну, слава богу! Бо я місця собі не знаходила. Вночі від сили години дві поспала і то, коли вже просто виключалася, - зізналася Таня.

- І чого питається? – їдко спитала Аркана. – Гаразд. Приходь до нас у гараж, там про все й поговоримо.

- Коли? – Таня міцніше притиснула телефон до вуха.

- Зараз, Таню! – ще їдкіше сказала вона. Нездогадливість Тані, страшенно напружувала Аркану.

***

Двері гаража були підняті вгору. Таня підійшла і нерішуче подивилася на Оніса, який знаходився поряд з Арканою, поки та, схилившись над столом, щось уважно вивчала. Вони розмовляли один з одним.

- О, ти вже тут! Чого стоїш, як не рідна, проходь до нас! – Аркана відірвалася від вивчення паперу.

Придивившись, Таня помітила, що це був величезний пожовклий папірус. Судячи з обгорілих країв, папір намагалися спалити. Але або не вдалося, або передумали.

- Що це? – не зважаючи на Оніса спитала Таня, підійшовши до столу.

- Стародавній манускрипт, - озвучила для неї Аркана.

- О! – Таня нічого не розуміючи, кивнула.

Літери на манускрипті були із розряду дитячих каракуль. Ну й почерк був у стародавніх людей!

Не гаючи часу, Аркана перевела дух.

- І так, коли хтось потрапляє в пекло, про це неодмінно дізнається Мефістофель і коли хтось покидає його теж. Ми маємо пробратися туди непоміченими.

- Але ж вас багато хто знає, - здивувалася Таня.

- Нам головне, щоб диявол не дізнався, що ми там. Ми не вигнані, тож можемо спокійно туди приходити, але якщо ми будемо з тобою, то неодмінно викличемо підозри. Є спеціальні амулети, які допоможуть нам. Але я так подумала і вирішила, що нам з Онісом це буде ні до чого, а тобі знадобиться. Значить, з амулетом будеш тільки ти. Але є ще дещо... Я накладу на тебе морок, щоб інші демони не дізналися, що ти є людиною. Бо якщо розкриється правда, то навряд чи ти звідти виберешся, ми навіть не допоможемо. Ми матимемо більше шансів врятувати Сета, ніж тебе.

- Порадувала, - Таня похмуро підняла куточки губ нагору.

Від міркувань їх відірвав Оніс, який голосно пирхнув. Дівчата дружно обернулися до нього.

- Щось не так, Онісе? – запитала Аркана. – Може ти хочеш висловитись? Озвуч нам свої думки.

- О так! Я хочу висловитись! Я думаю, що все це нісенітниця. Нам не варто брати її з собою, - він махнув рукою у бік Тані.

- Це ще чому? – здивувалася Таня.

- Від тебе користі, як від цапа молока. Тільки заважатимеш та під ногами плутатимешся. Ти людина, не забувай про це, - Оніс був категоричним, як ніколи.

- І що? Це не означає, що я не зможу вам бути корисною, - обурилася Таня.

- А яка від тебе користь? – Оніс загрозливо присунувся до неї.

- Дві голови добре, а три краще, - Таня піднялася підборіддя, без тіні страху заглядаючи в люті очі демона.

- Ми не на шкільні змагання з географії їдемо, де потрібен розум та злагоджене мислення, - з'язвив він. – Тут сила потрібна, якої в тебе немає. Ти зможеш боротися, битися до втрати свідомості, якщо доведеться? Сумніваюсь!

- Так, достатньо! – подала голос Аркана, і вони замовкли.

- Вона не потрібна там, Аркано. Вона тягар.

- Ти не правий! – вигукнула Таня, міцно стиснувши кулак, вона замахнулася і спробувала вдарити Оніса. Він навіть не відсторонився і не смикнувся, коли дівчина з усього маху зарядила йому в обличчя.

Оніс засміявся.

- Ну ось, чого й слід було чекати, - дивлячись, як Таня зайшлася у беззвучному крику від болю в руці, прокоментував він. – Вона буде зайвою, - він повернувся до Аркани.

- Пішов ти, мерзотник! – закричала Таня.

- Як же ви мене дістали, - зло прошипіла Аркана. – Можете хоча б зараз забути про свої розбіжності та відкинути ненависть убік?! Ми повинні вирішити, як нам врятувати Сета, а ви тільки й робите, що гризетеся, як дворові шавки! Негайно помиріться, зараз же!

- Ні, - незворушно сказав Оніс.

- Що означає ні?! – спінилася синевласка.

- А то й значить. Я не стану перед нею вибачитись. До того ж, я пообіцяв Сету, що якщо через неї він опиниться там, де зараз знаходиться, то я вб'ю її. Але ж вона жива. Тож... нехай скаже мені спасибі, що все ще дихає цим повітрям.

- Ти вибачишся перед Танею і крапка. Я не робитиму нічого, поки ви не помиритеся. У нас має бути злагоджена команда.

- Я сказав ні, – тиха загроза пролунала у його голосі.