23.2

Аркана розставила кошики неподалік їхнього столу.

- Скільки всього надарували! Дякую, рідні мої, - щиро дякувала вона. – Прошу всіх до нашого милого столу. На табличках ваші імена. Таня, ти сидиш поряд зі мною, а Сет біля тебе! – сповістила Аркана і це звузило пошук потрібної подушки для Тані.

- Чому ти не сказала мені, що треба щось приносити? – шепнула на вухо Аркані Таня. – Навіщо ставити мене в погане становище?

Аркана глянула на дівчину і мило посміхнулася.

- Нічого й не треба було. Тань, це самодіяльність, мої друзі змовилися, - Аркана говорила правдоподібно, але Таня все одно вірила їй важко.

- Я бачу, у нас тут багато червоного вина, що ж, чудово, - схвально посміхнувся Андор.

- Я вирішила, що сьогодні у нас не буде різного алкоголю, тільки вина, - серйозно заявила Аркана.

- А де звичайний стіл? – Оніс розглядав все. – Хтось обіцяв звичайний та солодкий стіл!

Аркана таємниче посміхнулася. На вільних місцях стільниці з'явилися різні м'ясні страви та страви з картоплі. Салати на будь-який смак та закуски.

Оніс із захопленням видихнув:

- Ось це я розумію!

Усі дружно взялися за трапезу. Так званий шведський стіл поповнювався та поповнювався стравами постійно.

Таня раз у раз поглядала на Роумена, але хлопець зовсім не звертав на неї уваги, ніби й немає тут Тані. Такий поворот справ дуже порадував дівчину і їй легше дихалось.

Після звичайного столу був солодкий стіл. Так багато солодощів на одному столі Таня ще не бачила. Шоколадні торти та чізкейки так і манили їх спробувати. Таня вже просто не могла їсти, їй було важко дихати, але вона хотіла ще. Взявши зі столу ванільний кекс, довго розглядала його, не наважуючись надкусити. В полі її зору виникла чоловіча рука.

- Не їж якщо не можеш, - сказав Сет, забравши у Тані десерт.

- Я ще можу, - тяжко відповіла вона, видихнувши.

- Просто не хочу, щоб тебе розірвало, як повітряну кулю, - попередив Сет.

- А таке може бути? – злякалася вона.

- Думаю так, - знизав він плечима, посміхаючись куточками губ.

- Тоді я не буду більше їсти.

- Просто знай, що цей кекс нікуди від тебе не подінеться, я оберігатиму його від чужих зубів, обіцяю.

Таня засміялася і вткнулася йому носом у плече.

Увечері спалахнули китайські ліхтарики і сад набув зовсім казкового вигляду. Грала тиха приємна музика під час прослуховування якої хотілося мріяти. На Таню раптом наринула ностальгія і дівчина згадала дитинство. Їй шалено хотілося повернутися в той час і насолоджуватися життям.

- Хочу щось міцніше за вино, - подав голос Лівій.

- Міцніше тільки сік, - суворо відповіла Аркана. – На моєму пікніку надто жорсткого алкоголю не буде!

- Вино довгограюче, якраз, - Аміра піднялася з місця і в ритмі танцю підійшла до Сета. – Потанцюємо? Ти ж не будеш проти? – це призначалося Тані.

- Танцюйте, - відмахнулася вона.

Музика змінилася і тепер кожен вирішив рухатися в танці, у тьмяному світлі ліхтариків. Віріо згріб в оберемок Аркану і потяг у глиб саду, трохи далі від усіх. Таня злякалася, що Роумен підійде до неї, але він просто підвівся з місця і приєднався до інших. Здавалося ніби він і справді не помічав її, але насправді тільки добре вдавав, що її тут немає, принаймні для нього.

Сидячи на м'якій подушці, Таня зупинила свій погляд на Онісі, котрий, як і вона, теж не пішов танцювати. Хлопець у задумливому стані потягував вино з келиха та дивився в одну точку.

- Чому не танцюєш? – запитала Таня.

Оніс відірвав погляд від невідомої точки на столі і подивився на Таню.

- А ти? – питанням на запитання, відповів він.

- Так ніхто ж не запрошує, - знизала плечима дівчина.

- Натякаєш на мене? – Оніс підняв брову.

- Ні-ні, - швидко сполошилася Танька. – Це я так, до речі.

- Зрозуміло, - холодно кинув він.

Таня ніяково ворухнулася на подушці, чомусь вона різко стала незручною.

- Ти ж розумієш, що я не збираюся тебе запрошувати? – після деякої мовчанки, спитав Оніс.

- Так, звичайно, - кивнула Таня з розумінням. – А чому? – раптом поцікавилася.

- Ти не подумай, річ не в тобі, а скоріше в мені. Я не особливий аматор потанцювати. Іноді зовсім не розумію, навіщо проводжу так багато часу в клубах, - якось кисло сказав він.

Таня знизала плечима.

- Може, тобі подобається дивитися, як інші танцюють? – зробила вона припущення.

Оніс замислився.

- Ні, - хитнув негативно головою.

- Ну тоді не знаю. Може, ти шукаєш спілкування, - не питанням, а скоріше ствердно сказала вона.

- У клубах ти цього не знайдеш. Там можна знайти тільки інше спілкування, і я думаю, ти розумієш яке, - хлопець багатозначно подивився на Таню.