Розділ 22

Сет під'їхав до Таниного двору та зупинив машину. Хлопець дивився просто перед собою в очікуванні, коли Таня покине автомобіль.

Вони приїхали у повній тиші, і дівчина навіть не намагалася її порушити. Вона потяглася до нього за прощальним поцілунком, але Сет навіть не ворухнувся і Таня, завмерши, повільно відсахнулася назад. Вона не зводила з нього незрозумілий погляд.

У мить він повернув обличчя до неї і трохи повільно, нахилився і поцілував її в губи.

- Вибач, задумався, - сказав він, відсторонившись.

- Щось не так? – Таня похмуро дивилася на нього, адже вечір так добре починався.

- Ти тут ні до чого, це через Оніса.

- Що він тобі сказав? Сет, ти можеш мені розповісти.

- Танюш, у чоловічі справи краще не лізти. Мій брат посварився з місцевими демонами, намічається бійка. Ось він і попросив допомогти.

- Це не небезпечно? – Таня явно занервувала.

- Яка бійка обходиться без синців, га? – посміхнувся він. – Не бійся, зі мною нічого не станеться. А тепер марш додому!

Дівчина востаннє чмокнула його в губи і вибравшись із авто, зачинила дверцята. Машина одразу ж рушила з місця. Таня стояла біля дому дивлячись, як її хлопець їде.

***

Наступного ранку погода видалася хоч і похмурою, зате без дощу. Віта розбудила Таню о восьмій ранку.

- Підйом люба, вже ранок!

- Мам, сьогодні ранок суботи! Чи можна мені поспати у свій законний вихідний чи ні? – Таня ривком піднялася і сіла на ліжку.

- Завтра поспиш, а сьогодні ми висаджуватимемо квіти в саду.

Таня скривилася, ніби шматок лимона з'їла.

- Які ще квіти?

- Азалії, - відповіла Віта.

- Навіщо їх чіпати? Нехай у горщиках ростуть!

- Я хочу їх висадити на подвір'я, їм у горщиках вже тісно.

- Так візьми більший горщик. І квітам місця більше буде, і я залишусь задоволеною, - пробурчала Танька.

- Так, а ну помовч, ледарка! Вставай! – Віта зірвала з дочки ковдру і скинувши її на підлогу, попрямувала до коридору. – Давай, я чекаю на тебе внизу.

Таня мученицько звела очі до стелі і тихенько заскиглила.

Різнокольорові азалії у глиняних горщиках, дівчина виносила надвір. Під чітким маминим контролем ставила їх на садову доріжку. Незабаром дев'ять горщиків із квітучими кущами красувалися у дворі, залишилося лише висадити їх у землю.

Мама не займалася посадкою квітів сама, бо вважає, що має важку руку для цього. Після маминої посадки рослини гинуть. Доводиться Тані цим займатися, хоч і скріпивши зубами.

Почувся звук хвіртки, що відкривається, і у двір просунувся Сет, побачивши Таню, хлопець мило посміхнувся. Віталіна привітавшись, пішла до хати, залишивши їх самих.

- Привіт, - Сет обійняв дівчину та поцілував.

- Як учора пройшло? – поцікавилася вона.

- Відмінно. Я хотів з тобою про це поговорити.

- Правда? – підняла вона брови, дивуючись.

- Я думав ти злишся... - Сет почував себе явно ніяково. – Тобі може потрібна допомога? – запитав він, дивлячись, як Таня бере до рук один із квіткових горщиків.

- Ні, я впораюся сама. Мама збожеволіє якщо хоч один кущ зав'яне. Посадку квітів, вона довіряє тільки мені, - посміхнулася дівчина.

- Вибач, що ось так довелося піти і кинути тебе на танцях. Роумен тобі пояснив?

Таня здивувалася.

- Роумен?

- Ну так. Після того, як я пішов до Оніса, ми поговорили, і я відправив Роумена до тебе, щоб він розповів, у чому справа. А сам разом із Онісом вирушив до тих демонів. Роумен, саме мав приїхати до нас пізніше.

- Пізніше... - із серцем, що завмирає, прошепотіла Таня.

- Так, у нього виникла термінова справа, і він затримався десь, - незворушно відповів Сет.

- А о котрій він до вас приїхав? – Таня до останнього чіплялася за тонку соломинку надії, що це не так!

- Приблизно о пів на дванадцяту, - знизав плечима Сет.

- А він своєю машиною до вас приїхав? – неслухняними губами, спитала Таня.

- Так, я сів у машину до Оніса, свою ж вдома залишив. А в чому річ, Таню?

Квітковий горщик випав у дівчини з рук і розлетівся на три частини, забруднюючи землею доріжку.

О десятій хвилині дванадцятої, вона увійшла до свого дому…

Відчувши чийсь погляд на собі, вона подивилася на будинок Сета. З вікна на неї дивився Роумен, він посміхався, потім підняв праву руку і поворухнув пальцями на знак вітання.

Таня відкрила губи, дихати виходило ривками і через силу, в горлі стала грудка. Тихенько і протяжно завивши, дівчина побігла повз Сета в хвіртку, і у двір до нього.

Хлопець нічого не розуміючи, дивився їй услід.