Розділ 20

Аркана підняла брови вгору, Оніс розплився в усмішці, а Сет насупився. Усі троє поглядали на Роумена та Таню.

- Я принесу рушник, - схаменулась Аркана і підірвавшись з місця, втекла в будинок.

Таня, відставивши чашку убік, гнівно подивилася на Роумена.

- І що це означає? На твою думку, мені потрібна нянька?

Оніс зневажливо скривився.

- О ні, люба. Ти вже велика дівчинка, нянька тобі не потрібна. Схоже, він мав на увазі щось інше.

- Замовчи... Онісе, - видавила Таня. – Я не з тобою говорю, так що не потрібно вставляти свої сім копійок!

- П'ять, - поправив Оніс.

- Що? – не зрозуміла Таня.

- П'ять копійок, дурненька, не сім, - повторив він.

Таня приховала гримасу огиди і подивилася на Роумена, який незворушно допивав своє какао.

- Ну так... - Таня явно хотіла почути відповідь на своє запитання.

- Як же ти любиш себе, Тетяно. Але не забувай, на тобі світло клином не зійшлося, - посміхнувся Роумен. – Так будь простіше.

- Я і так простіше нікуди, на відміну від тебе, зарозумілий ти гад! – вигукнула Таня.

На порозі з'явилася Аркана з білим рушником у руках, але ніхто не звернув на неї уваги.

- Я принесла рушник, - весело посміхнулася вона.

- Прекрасно, дякую! – Таня, різким ривком висмикнула рушник з рук Аркани і почала витирати тканину худі.

Добре, що худі була коричневого кольору і плями не було видно, а лише мокрий слід, але все одно прати доведеться.

- Через тебе я пролила напій на себе, - шипіла Танька.

- Ти хочеш, щоб я зайнявся пранням твого одягу? – поцікавився Роумен. – Можу зараз.

- Ні вже, дякую!

Роумен пирхнув і поставивши чашку на піднос, вирушив у будинок.

- Я теж, мабуть, піду, - Оніс підвівся і пішов до хвіртки паркану.

Аркана стоячи поруч, нахилилася, щоб підібрати підніс з порожніми чашками і незручно посміхнувшись Тані, зникла в будинку. Сет і Таня залишилися наодинці.

- Ти чого така зла? – Сет вткнувся носом Таньці в потилицю, тепло його дихання обпалювало.

- Я не зла, просто Роумен мене бісить, от і все.

Руки Сета накрили її прохолодні долоні. Таня, відсторонившись, розвернулася до нього обличчям, сидячи навколішки. Вона знову вклала долоні у його теплі руки. Сет нахилився і своїм диханням намагався зігріти буквально заледенілі пальці дівчини.

- Які холодні руки, - здивувався він.

- Вони завжди такі. Коли спекотно, то звичайні, але варто трохи похолодати…

- Я трохи відвик від людських відчуттів. Я відчуваю біль, але це почуття зовсім інше, не таке, як у вас людей. Емоції та все інше, у нас відрізняються. Здебільшого ми бездушні, агресивні тварюки, інакше й не скажеш, - не весело посміхнувся він. – Відчуття спеки та холоду є, але мені начхати на це. Я можу в лютий мороз гуляти вулицею в одних літніх шортах і не замерзнути.

- От би мені так уміти, я мерзлячка по життю, - засміялася Таня. – Сьогодні, я спала під пуховою ковдрою, мені було холодно.

Сет засміявся.

- Тепла ковдра влітку? Ти дивовижна дівчина.

Він поцілував її в ніс і підвівся на ноги.

- Ти куди? – запитала Таня, дивлячись на нього знизу.

- Не я, а ми.

- Ми? – здивувалась Таня.

Не встигла вона і оком моргнути, як Сет нахилився і підхопивши її під коліна, підняв на руки. Таня, сміючись, міцно вчепилася у хлопця руками. Сет попрямував у бік саду. Дощ, що дрібно мрячив, покривав обличчя Тані холодними крапельками. Зайшовши на газон Сет, поклав дівчину прямо на мокру траву спиною і сам сів поруч. Таня заверещала.

- Ти що! – вона спробувала схопитися, але Сет не дав їй цього зробити, уклавши назад.

Зрештою Таня здалася. Яка різниця, речі все одно доведеться прати.

- Вам газон настав час стригти, - Таня провела долонею по вологій від крапель, траві.

- То вперед, чого чекаєш? – Сет відкинувся на траву спиною і тепер лежав поряд із Танею.

Дівчина розреготалася.

- Мрій! Краще попроси про цю ласку свого брата, а не мене. Я жодного разу у житті не стригла газон. У нас вдома такими речами займається батько. Мама одного разу підійшла до газонокосарки, збиралася нею скористатися, але батько заборонив, сказав, що не жіноча ця справа.

- Можливо, - знизав плечима Сет. – У нас ніколи не було газонокосарки. Як вона виглядає?

- Ти жартуєш? – розсміялася Таня, але її посмішка швидко померкла, вона згадала, що Сет демон і він не знає про різні людські зручності. – Я попрошу батька постригти ваш газон, якщо хочеш, - запропонувала вона.

- Краще нехай навчить мене користуватися нею, а далі я сам розберуся.