19.2

- Я не знаю, хто він Сет! Це чудовисько з'явилося не зрозумій звідки, але його точно найняв Мефістофель, - Аркана сиділа у вітальні та нервово покусувала нижню губу.

- Мені це не подобається. Казав же тобі... - Оніс зі злістю дивився на брата.

- Остигни, - обірвав його Сет. – Я сам у всьому розберуся, це мої стосунки та мої проблеми.

- Та не скажи, Сет, – Аркана відкинулася на спинку, сяючи на брата червоними очима. – А нам як потім бути?

- А як ми без тебе були, га? Вже зовсім забула, так? Адже ти теж відбувала покарання за любов до людини і ми це пережили? Так тобі можна робити помилки, а мені ні? – палав Сет.

- На своїх помилках навчаються, любий брате! І я вивчила урок! А ти тепер будь такий добрий, повчися на моїй помилці, щоб не робити своїх. Оніс все чудово розуміє та знає, що правила порушувати не варто!

- Я отримуватиму уроки з власних помилок, але не з твоїх, - крізь зчеплені зуби процідив Сет.

- Дурний ти! – не витримала Аркана, схопившись. – Як ти не розумієш! Ти навіть уявити собі не можеш, що я там перенесла, що мені довелося терпіти!

- Значить скоро дізнаюся, - байдуже відповів Сет, підійшовши до вікна і дивлячись на похмурий краєвид вулиці.

Аркана безнадійно сплеснула долонями.

- Онісе, я не знаю... може ти з ним... Так, поговори з ним сам! Я не пропоную тобі кинути її, просто візьміть перерву, хоча б на якийсь час, поки все не вляжеться. Серед нашого оточення є зрадник, який зливає всю інформацію на тебе. Впевнена, що цей зрадник і слух такого роду пустив. А де він до речі?

- Ти про Роумена? – зобразив подив Сет. – Вийшов на прогулянку. І він не зрадник. Якби це він зливав інформацію дияволові, то мене вже давно загребли б з усіма тельбухами, але я все ще стою тут. Подумай про це Аркано.

Демониця голосно пирхнувши, струснула синім волоссям і пішла геть з кімнати, прямо до сходів.

- Ти просто придурок, Сет. Подумай гарненько, чи ця дівчина того варта, щоб ти страждав від таких наслідків? – Оніс наблизився до брата.

- Варта і ще й як, - осиплим голосом видавив Сет.

- І що в ній такого, що тебе так повернуло на ній? На мою думку, ти зациклився або просто одержимий.

- Ні те, ні інше, Онісе. Я закоханий. Скажи мені дорогий брат, як часто демон зустрічає справжнє кохання?

Оніс зітхнув.

- Практично ніколи, кохання для нас – велика рідкість.

- А я про що? І ти думаєш, я так просто відмовлюся від цього?

- А доведеться, - посміхнувся Оніс. – Аркана ж змогла відмовитись.

- Люди довго не живуть, але страждає на Аркана досі. І ось із цим ти вже ніяк не посперечаєшся, бо так і є. Кохання залишається в серці назавжди, якщо воно справжнє, - Сет подивився на брата, намагаючись знайти в його синіх очах хоч трохи розуміння, а не знайшовши знову відвернувся, похмуро дивлячись на мокрі від дощу чагарники у дворі.

Оніс, трохи помовчавши, попрямував геть із вітальні. На виході він обернувся.

- Я не знаю, що тобі сказати, щоб ти хоч трохи почав думати своєю дурною головою. Бачиш, навіть Аркана на моїй стороні. Але знай одне, якщо тебе схоплять, я вб'ю цю паршиву овечку на ім'я Таня.

Сет різко обернувся, зіткнувшись з холодним поглядом брата, який уже майже зник з поля зору в коридорі.

Сет обернувся до вікна, по склу повільно стікали прозорі краплі. Оніса він помітив одразу, як тільки той вийшов із дому. Обернувшись, Оніс розтягнув губи в широкій усмішці і вийшов із двору.

- Він пішов? – Сет обернувшись, зустрівся віч-на-віч з Арканою.

- Так.

- Я не надто переграла? Хотілося звучати переконливо.

- В самий раз, - посміхнувся Сет. – Так це все, твої слова та реакція були несправжніми? Прокляття, ти гарна актриса, навіть я тобі повірив.

- Оніс повинен мені повірити, що я на його боці. Він добре спілкується із Роуменом і невідомо, що йому розповідає. Куди він пішов?

- Не знаю, він переді мною не звітує.

- А взагалі знаєш, це була не вистава, я правда розлютилася, - зізналася Аркана. – Я не знаю, що робитиму якщо втрачу тебе. Ти ж знаєш, який Оніс не керований, тільки ти можеш стримувати його, тебе він хоч трохи слухає.

- Ви не втратите мене, - Сет підійшов і обійняв сестру. – Я з вами.

- Те, що з тобою там робитимуть, ні з чим не можна порівняти. Цей біль... - Аркана покрутила головою. Терпіти одне й теж багато років поспіль, нестерпно.

***

- І так, що ти плануєш на пікнік, які страви будуть? – з цікавістю запитав Оніс, коли Аркана винесла піднос з гарячим какао, розлитим по чотирьох чашках, п'ята була порожня.

Знову мрячив дощ, температура впала, і літня спека зникла геть, витіснена прохолодою. Усі четверо куталися в теплі худі та джинси. Побачивши димлячі чашки з напоєм, по тілу миттєво розливалося відчуття неймовірного тепла. Вони розхапали до верху наповнені чашки і з блаженством вдихали приємне тепло. Сет зробив маленький ковток, відчуваючи, як обпекло язик і горло від окропу, гаряча рідина плюхнулася в шлунок.