17.2

- Я мушу зізнатися, - почулося позаду і Таня обернулася.

Роумен стояв за три кроки від неї з черговим келихом у руці.

- І в чому ж? – Таня вигнула ідеальну брову.

Хлопець підійшов ближче і трохи нахилився до Тані.

- Це я зробив ті фокуси у твоїй кімнаті. Нехай твоя подруга думає, що вона супер-відьма! – насмішливо прошепотів він.

Таня задоволено посміхнулася.

- Я чомусь і не сумнівалася, що то був ти. Здогадка сама прийшла мені на розум, - велично заявила вона, сяючи білими зубами.

- Ти ж нікому не скажеш? – Роумен підійшов впритул до дівчини і поклав одну руку їй на талію, в іншій був келих із шампанським.

- Я – могила. Можеш мені довіритись. Твоя таємниця помре разом зі мною, Роумене.

- От і добре, - він прибрав руку з її талії і зробив великий ковток, безперервно свердлячи Таню своїм демонічно-привабливим поглядом.

Таня, повернувшись, пройшла у бік вітальні, туди, де танцювали гості та її батьки. Завмерши у дверях, вона оглядала гарно прикрашену кімнату. Оніс та Оксана миттєво прикували погляд Тані. Добре, що вона не вміє скрипіти зубами від злості, інакше так би зараз і вчинила. Оксана танцювала з хлопцем навіть не підозрюючи, що він насправді демон! Таня була впевнена на всі сто, що якщо ця дурня дізнається хто він такий, то миттєво звалить від нього і більше до Оніса не наблизиться. Пристрасне бажання змушувало Таню зробити крок у їхній бік і пояснити дівчинці про Оніса, але вона продовжувала стояти на місці. Чому Таню так сильно дратувала вся ця ситуація, вона і сама не могла зрозуміти. Можливо, тому що Оніс з нею самою не бажає спілкуватися, а з цією вискочкою, яка щойно приїхала так будь ласка! От же прокляття, ревнощі - це погано, не можна так! Таня різко осмикнула себе.

- Чому завмерла? – Роумен знову тут як тут.

- Та так... - відмахнулася дівчина. – Ти вирішив не давати мені спокою? – примружила одне око Таня.

- Ти мене розкусила, я саме вирішив подіставати тебе ще деякий час.

- Я не проти! Ти не дістаєш.

- Значить, набридати.

- І не набридаєш, - усміхнулася хлопцю Таня.

- Знаєш, а я навіть не привітав тебе. З Днем Народження іменинниця! – усміхнувся він у всі тридцять два зуба.

- Дякую, - холодно кинула Таня. – Але мій день був у четвер, а святкувати сьогодні – мамина ініціатива.

- Оу! Тоді...з минулим, - він зобразив якусь незручність, і Таня засміялася.

- Дякую, - подякувала сміючись.

Роумен подивився на танцюристів.

- У тебе дуже веселі батьки, знаються на тусовках, - схвально прокоментував він.

- А ти що думав? Такі вони в мене, - Таня посміхнулася, дивлячись на те, як батьки танцюють під клубну музику. Роумен теж стежив за ними поглядом.

Несподівано заграла повільна композиція Джейсона Деруло і всі зійшлися по парах.

- Потанцюємо? – раптом запропонував Роумен.

Таня озирнулася на всі боки, Сета ніде не було видно.

- Не знаю, а раптом мій хлопець буде проти.

- Він не буде проти, - впевнено запевнив Роумен і подав Тані свою велику долоню. Зітхнувши, вона вклала свою руку в йього, і вони попрямували до зали.

Пізніше були салюти, багато салютів, різних кольорів. Від гуркоту закладало вуха, здавалося, шум досягає самого космосу і потопає у його вічній темряві.

Сет обіймав Таню, притулившись до її волосся щокою. З мрійливими обличчями, вони дивилися в небо на снопи різнокольорових іскор і зірок, що вибухали. Вони з'являлися і тонули у темряві. Яскраві сполохи відбивалися в очах Тані, і вона заплющила повіки на мить. Так хотілося затримати ці чудові миті, хотілося, щоб момент тривав вічно і ніколи не закінчувався.

Різкий ривок вирвав дівчину зі своїх переживань – Сет розвернув її себе і припав губами до її губ. Тепло швидкими потоками розлилося по всьому тілу. Нічне повітря кололо шкіру легкою прохолодою, але Таня більше не відчувала її, вона тонула в жарких обіймах свого хлопця.

Відсторонившись, Сет поманив Таню за собою.

Темрява її кімнати повністю огорнула їх із ніг до голови. Ліжка було недостатньо, вони надавалися почуттям і палкій пристрасті скрізь: на комоді, на підлозі і навіть на підвіконні. Тіла були вологими і липкими від поту, губи солоними, пальці ковзали по розпаленому тілу іноді стискаючи навіть до болю. Таня була впевнена, що на її шкірі залишаться синці після таких дій. Гучно викрикнувши йому в губи, вона невблаганно тремтіла в його сильних руках, дуже слабка і втомлена.

Дівчина поклала голову йому на плече і відразу здригнулася, коли помітила біля вхідних дверей Роумена. Він усміхався. Піднявши вгору келих, одним ковтком осушив його і грайливо підморгнувши Тані, розчинився в повітрі.

Таня не стала нічого говорити Сету, вона не хотіла псувати їхній вечір. Тільки бійки сьогодні не вистачало для повного щастя! Але вона була вкрай обурена і зла на Роумена, але нічого, вона поговорить з ним про це пізніше, наодинці і без свідків і найголовніше, щоб Сет не знав про їхню розмову.