Розділ 17

Зосередившись, Маша заплющила очі і галасливо видихнувши, розплющила.

- Тут, у цій кімнаті, з нами хтось є? Якщо так, подай нам будь-який знак! – гучним серйозним тоном сказала вона і її очі забігали по кімнаті у пошуках найменшого сигналу.

Усі дружно прислухалися, намагаючись вловити найменше ворушіння чи шелест.

- Тут є хтось?! Відізвися! – гучніше повторила Маша.

Тиша та глуш у кімнаті. Роумен глузливо спостерігав за Машею, а Діма невдоволено морщився, мабуть, не розуміючи, що тут взагалі забув. Сет та Оніс зберігали спокійні безтурботні вирази обличь. Аркана була явно обурена, вся ця ситуація її зачепила. Оксана тремтіла від жаху, хоча ніхто не міг зрозуміти, що в цій грі так лякало дівчину. Таня переводила погляд із Сета на Аркану і назад.

- Що ж, мабуть, твій план не спрацював, - Роумен явно глузував з Машиних старань на виклик демона.

- Спрацює, просто потрібно краще зосередитись, - незворушно відповіла вона. Маша вдала, що не помічає, підколів нахабного хлопця.

- Ну-ну, - посміхнувся куточком губи Роумен.

- Відгукнися демоне! Ти чуєш мене? Я знаю, що чуєш!

Раптом книга з полиці злетіла і з гуркотом впала на підлогу. Усі дружно підстрибнули, Оксана голосно скрикнула.

- Що це було? – нервово спитала Оксана.

- Книга, - незворушно відповів Роумен, уважно спостерігаючи за реакцією Маші.

- Демоне, це ти зробив? Ти тут, з нами? – в очах Маші спалахнув вогонь азарту.

Друга книга злетіла з полиці та приземлилася поряд із першою. Аркана підозріло подивилася на Оніса. Хлопець, відчувши погляд сестри, повернувся до неї обличчям і знизав плечима.

- «Це не моїх рук справа! Це правда не я!» - думки Оніса увірвалися в голову Аркани і та, примруживши очі, кивнула.

Раптом, спіритична дерев'яна дошка різко підлетіла до стелі, світло в кімнаті згасло, лампочка в плафоні люстри просто вибухнула з гучним шумом, і дошка з гуркотом приземлилася на те місце, на якому лежала. Оксана, Діма і навіть новоспечена екстрасенс Маша, з гучними криками підірвалися з місць і помчали геть із кімнати.

Роумен, Сет, Оніс, Аркана та Таня сиділи на місцях і з шоком спостерігали за тим, що відбувається.

Аркана злісно подивилася на Оніса.

- Не «ти», кажеш?! А хто тоді?

- Можеш не вірити, мені начхати, але це зробив не я! – Оніс піднявся з місця і теж попрямував на вихід із кімнати.

Таня тяжко проковтнула.

- Ну, Роумене, зізнайся вже, що це був ти.

- Ні, - Роумен негативно мотнув головою, пильно дивлячись Тані у вічі.

- Нісенітниця якась! – Аркана явно психонула. – Це був один із нас! Зізнайтеся хто!

- А може, це ти і була? – весело заявив Роумен.

- Ось уже ні! – Аркана спробувала заперечувати, але здалася, бо Роумен почав реготати. – Начхати! Чому, власне, я маю в цьому розбиратися? Піду краще вниз потанцюю, - вона піднялася і пройшла широким кроком із кімнати.

Таня, гнівно подивилася на Роумена.

- Зізнайся, що то був ти.

- Чому я повинен зізнаватись у тому, чого не робив? – щиро обурився він і теж піднявшись пішов, залишивши Сета та Таню самих.

- Думаєш це справді він? – Запитав Сет.

Таня знизала плечима.

- Він або Оніс, одне з двох.

- Ну, а якщо ніхто з них не робив цього? Що якщо ми справді ні до чого? – примружившись запитав Сет.

- Що ти маєш на увазі? Що до нас з'явився інший демон? – недовірливо спитала Таня.

- Можливо так і є, - серйозно відповів Сет. – Дошка Уїджі, це вам не іграшки, як і ворожі карти. Але присутність іншого демона в кімнаті я б відчув.

- Я в цьому погано розуміюся. Але схоже паранормальна активність через подібні предмети, цілком нормальне явище.

- Так і є, - згідно кивнув Сет і притягнувши Таню до себе, міцно обійняв. Дівчина, уткнувшись носом у його плече, голосно засопіла.

- Я так сумувала за тобою, - прошепотіла вона.

- Це в нас взаємно, - посміхнувся Сет.

Він торкнувся теплими губами до її чола і ніжно поцілував. Таня теж притиснулася до нього.

- Більше не кидай мене так довго одну, - попросила Таня.

- Обіцяю, що ніколи тебе не кину, нізащо не залишу, - Сет легенько торкнувся пальцями до її підборіддя і підняв нагору. Таня дивилася прямо в його сині очі, які опинилися навпроти неї. – Ти найдорожче і найважливіше, що є в моєму житті, і я люблю тебе настільки сильно, що неможливо навіть словами описати. Таких сильних почуттів я ще жодного разу за весь час свого існування не відчував.

- Приємно таке почути, - Таня, подавшись уперед, поцілувала Сета, пройшовшись язиком по його губах.

- Не хочу переривати подібні моменти, але думаю, що нам час спуститися до інших. Зараз сюди прибіжить твоя мама, і вимагатиме приєднатися до гостей, - прошепотів, відірвавшись від її губ, Сет.