16.2

- Захотілося зробити тобі сюрприз. Я подумала, що ми з тобою дружимо вже, мабуть, цілу вічність, а я ніколи не була на твоєму дні народження. Дивно правда?

- Нічого подібного. Вас нікого немає влітку у місті. Ви ж не можете без курортів! – засміялася Таня.

- Поїхали зі мною! Я тут тільки сьогодні, завтра відлітаю назад до Іспанії. Буде класно! Скупаєшся в океані, - залучаючи, сказала Машка.

- Звучить привабливо, але... я не можу, - Таня зам'ялася.

- Як завжди справа впирається у фінанси? Так я допоможу тобі, - незворушно запропонувала Маша.

- Ні, річ в іншому.

- Ааа! Здається, я зрозуміла! У тебе з'явився хлопець? – Маша з цікавістю підняла чорні брови.

Таня трохи зніяковіла.

- Так, так і є.

- Хто він, покажи, познайом! Я маю його оцінити! – Маша склала губи у букву «О».

- Сет скоро прийде. Головне, що він мені подобається. Думка решти мене мало цікавить.

- Його звуть Сет? Він американець?

- Давай усі питання, коли він буде тут, добре? – усміхнулася Таня.

- Гаразд, - неохоче погодилася Машка. – Ось тримай, мій тобі подарунок. Пам'ятається, ти завжди щось таке хотіла.

Таня, незрозуміло підняла брови.

- Поклади його в будинок на стіл, де лежать решта подарунків. Мама так потребує. А я потім пізніше подивлюся на нього.

- Ні-ні, - поспішно запротестувала Маша. – Тоді я закину коробку тобі в кімнату і скоро ти її відкриєш!

- Гаразд, - Таня явно нічого не розуміла, але згідно кивнула.

Маша зникла в будинку, а Таня знайшла у натовпі Аркану.

- Це твоїх рук справа? Ти Машку із закордону висмикнула?

Аркана посміхнулася.

- Не треба звинувачувати нас у всьому. Ми правда ні до чого. Принаймні – я!

День уже давно перевалив за половину, звідусіль долинали веселощі та сміх. Сет так досі і не з'явився, і Таня почала хвилюватися. В її голові промайнули тисячі сценаріїв поганих подій, вона не знаходила собі місця.

- Таню, заспокойся, - до неї підійшла Аркана.

- Я не можу розслабитися. Де він? А якщо його схопили?! Що тоді?..

- Припини! – різко перервала Аркана, гучний Танін шепіт. – По-перше: ми вже про це знали б, а по-друге: він уже на підході, я впевнена.

- Хочу вірити твоїм словам, але…

- Скучила? – пролунало позаду і Таня миттю обернулася. Сет усміхався стоячи з розкритими обіймами, в які Таня одразу кинулася.

- Сет! Ти прийшов! Я так переживала, вже навигадувала собі фіг знає чого!

- Був трохи зайнятий, але я не міг пропустити такий день, - усміхнувся він і вручив Тані гарну помаранчеву троянду від якої віяло теплом.

- Дякую. Вона така гарна, - видихнула Таня.

- Трояна зроблена з лави вулкану. Це справжня розпечена магма. Я сам створив цю квітку.

- Нічого собі, - пошепки сказала Таня. У її очах відбивалися помаранчеві пелюстки.

- Я знав, що тобі сподобається, - усміхнувся він.

- Це що? – почулося здивоване позаду, всі троє обернулися. – Це і є твій Сет Танько? Красень! А я вже подумала, що ти мені збрехала на рахунок хлопця.

- Сет, знайомся, моя подруга Маша. Маша, це Сет.

- Приємно, - лучилася усмішкою дівчина.

- Взаємно, - тепло відповів він.

- Що означає троянда зі справжньої магми? Ти її особисто викував чи як? – не відставала Маша.

- Викував, - кивнув Сет.

- Що тут відбувається? – Роумен наспів дуже доречно, Оніс, мовчки стояв позаду нього, а Оксана поряд із ним. Але Маша відразу заспокоїлася і посміхнулася, її погляд прикувався до шраму на обличчі хлопця. – Це Оніс та Оксана, - Роумен вказав на них.

- Дуже рада! Я Маша, – вигукнула Машка. – Тань, тут є ще хлопці та дівчата, а то я бачу лише натовп незнайомих дорослих!

- Це все, - знизала плечима Таня.

- А як же Діма? – освідомилась Оксана і Таня подумки пристукнула себе. Точно! А вона й забула!

- Поклич його, - попросила Маша, Оксану. – І йдіть до кімнати Тані.

- Зараз, - Оксана, розвернувшись, швидким кроком вирушила на пошуки зведеного брата.

- Чудово, значить, можна вирушити до тебе в кімнату і відкрити мій подарунок тобі!

Незабаром усі вісім сиділи на підлозі, утворюючи коло в кімнаті Тані. За вікном починало сутеніти і густі тіні накрили все довкола.

- І так, - сплеснула руками Маша і простягла Тані коробку з подарунком. – Ми викликатимемо демонів!

Всі нерухомо застигли і тільки Роумен подавився шампанським, яке попивав із келиха.

- Ви чого? Боїтеся, чи що? – розсміялася Машка. – Танько, відкривай уже коробку!