Розділ 14

- Як вони посміли запросити на моє свято цих людей?! «Моє!», - Таня, ходила туди-сюди власною кімнатою, не знаходячи собі місця.

- Ці люди – твої родичі. І як би сильно ти їх ненавиділа, тобі доведеться терпіти їхнє суспільство, щоб догодити батькам і не стати ворогом номер один у своїй сім'ї, – Аркана сидячи на ліжку, відкинулася назад і тепер лежала спиною на ковдрі. Демониця свердлила поглядом стелю.

- Іноді я ненавиджу власну родину. І коли мене починають долати подібні думки, то одразу стає гидко від самої себе. Мені завжди доводиться поступатися! Думала виросту і набуду права голосу. Ага, як же! Виросла, але, як і раніше, повинна слухатися, бо живу в їхньому домі. Знаєш, я подумувала над тим, щоб винайняти власне житло, але, коли дізналася розцінки, швидко відкинула цю ідею. Вона здалася мені надто безглуздою, - Таня зупинилася посеред кімнати, стоячи на місці.

- Тобі нема чого скаржитися, Танюш. На відміну від мене, твоє життя прекрасне. Я живу на світі не одне сторіччя, та що там сторіччя, тисячоліття! А досі маю слухатись батьків.

- А де вони до речі? Щось я їх не бачила жодного разу, - поцікавилася Таня.

- Працюють і вдома бувають рідко. Пекельна праця в пеклі, та ще хрінь, - їдко кинула Аркана.

- Будь-яка робота хрінь і суцільне пекло, не тільки ваша, - поскаржилася Таня.

- Думаю, тобі треба розвіятися. Потерпиш своїх родичів якихось кілька днів, і невдовзі вони поїдуть. Спорт тобі набрид? Я думаю, що немає нічого страшного в тому, щоб приділити один раз на місяць, один ранок цьому заняттю з батьками, - Аркана схопившись з місця, грюкнула в долоні з азартом дивлячись на Таньку. Але в Тані азарту навіть не проглядалося. Не було ні ентузіазму до розваг, ні бешкетного настрою на веселощі.

- І що ти задумала? – стомлено проговорила дівчина.

- Так! Ану жени геть свій кислий вираз обличчя. Я розумію, що в тебе поганий настрій, але не треба і мені його псувати, - попросила Аркана.

- Де Сет? Я не бачила його кілька днів.

- Що скучила? – хитро примружила очі Аркана.

- Ну, а ти як думаєш?

- Він із батьками на роботі. Чомусь їм знадобилась саме його допомога. Мала піти я, але плани змінилися. А тепер швидко переодягнися у щось варте і ми вирушимо на зустріч пригодам.

- А це безпечно? – насторожено спитала Таня.

- Ніде не буває безпечно, - хвацько відповіла Аркана.

- Дякую, ти мене заспокоїла, - видихнула Таня.

- Сама спитала, я відповіла. Тому нема чого обурюватися, - байдуже відповіла вона, риючись у Таниній шафі. – У тебе взагалі нормальні речі є?

- Чим тобі не подобається мій гардероб? – опішила Таня. – Нормальні у мене речі. Не з секонду, а з крамниці.

- Якщо з магазину, то не означає, що річ нормальна. А якщо дорога, не означає, що якісна, - вивуджуючи з шафи блузку кремового кольору, не обертаючись, Аркана кинула її через плече.

- Як повчально, - Таня, закотивши очі, вперла руки в боки.

- У тебе весь одяг занадто суворий. Подивися, ось що це таке? – Аркана витягла кофтинку з мереживним коміром. – Схоже на предмет одягу вчителя! Ти що у школі викладаєш? Ні! То навіщо тобі це?

- Мене мій одяг влаштовує! – Таня, миттю підійшовши, вихопила з рук демониці кофтинку і акуратно склавши, поклала на стілець. Аркана, дивлячись на все це, звела очі до неба.

- Танюш, у твоїй шафі мають бути круті, сексуальні шмотки, спеціально для розваг, а не для повсякденного носіння. Напевно, я позичу тобі свої речі, – вона придивилася до Тані, потім оглянула себе. – Хоча ні. Ти занадто дрібна в порівнянні зі мною і груди у мене більші будуть.

- По-любому, - погодилася Таня, дивлячись на четвертий розмір демониці, а потім на свій майже другий.

- Гаразд. Зараз щось підберемо.

Дві години пішло у Аркани на те що, щоб створити Танін образ.

- Можеш поглянути у дзеркало, - задоволено проворкувала Аркана.

Таня підійшла і побачила власне відображення.

- Скажи, а Роумена там часом не буде?

- Ні, не повинно, а що?

- Прекрасно, не вистачало ще щоб цей кретин вважав мене повією, - Таня несхвально дивилася на свою коротку спідницю, що ледве прикриває сідниці, жовтого кольору і бордовий топ, який навіть до ладу груди не прикривав. – Звідки ці речі?

- Прямо з магазину. Не бійся, я поверну їх назад, - байдуже відмахнулася Аркана. – Зате, як добре, один помах пальчиком і шмотки у тебе на руках. Обожнюю свої сили!

***

Стрибнувши в машину Аркана і Таня вирушили в дорогу. Було зрозуміло, що демониця везе її у напрямку міста. Швидше за все вони заваляться в якийсь клуб чи бар.

- Тобі сподобається, обіцяю. Ми їдемо на зустріч із моїми друзями, які вже кілька століть мешкають на землі.

- Чому? Їм тут сподобалося? – запитала Таня.

- Сподобалося? Вони були вигнані з пекла самим Мефістофелем, без права на повернення. Їм просто довелося тут виживати, абстрагуватися від реальності та підлаштовуватися під світ людей.