Розділ 8

Ніч огорнула Таню прохолодними обіймами, їй довелося обійняти себе руками. Сет зняв із себе чорну сорочку, яка була одягнена поверх футболки та віддав їй. Вона загорнулася в неї, як у теплий плід. Повний місяць світив яскраво, освітлюючи їхній шлях. Сет привів Таню до парку неподалік, і вони сіли на лаву. Поруч височів гарний кованої роботи вуличний ліхтар. Таня, задивившись на нього і на мить забула, де знаходиться.

- Нам не можна бути разом, - прошепотіла вона, не дивлячись на нього, а кудись униз.

- Хто сказав? – награно здивувався Сет і заправив Тані за вухо пасмо волосся, що вибилося.

- Твої сестра та брат. Тебе можуть відправити в пекло через мене, а я не хочу цього, - нотки явного смутку звучали в її голосі, і вона сумно підняла на хлопця очі. Той лукаво дивився на неї і трохи посміхався.

- Не слухай їх. Все буде гаразд. Обіцяю.

- Але Сет…

Він перервав її, приставивши палець до її губ, змушуючи замовкнути. Його погляд був коротким, але таким, що пробирає до самих кісток. Сет, поклавши долоні дівчині на потилицю з силою припав до її губ. Думки Тані всі разом зникли в небуття, поки тривав їхній поцілунок.

- Я сам не зрозумів, як таке сталося, - відірвавшись від її губ сказав він. – Я вперше у житті закохався. З демонами такі випадки трапляються один на мільярд напевно... А то й не трапляються взагалі, – прошепотів він, припавши до її чола своїми губами, руки з Таниної потилиці він так і не прибрав.

- Буває... - пожувала вона губами, не знаючи, що й сказати.

- Я побачив тебе і все попливло різнокольоровими фарбами. З того моменту мої думки тільки й забиті тобою. Я ні про що інше і думати не можу... А я намагався! – серйозно запевнив він. - Впевнений, якщо не буду з тобою, то... просто збожеволію. Ти потрібна мені, як повітря, - видихнув він їй у губи, і знову накрив їх на цей раз ніжним поцілунком. Таня, не вагаючись, відповіла на його поцілунок. – Я зустрів, полюбив тебе і тепер не хочу відпускати…

Таня посміхнулася.

- Ти мені теж подобаєшся... За дуже короткий термін я закохалася, думала, що такого не буває, - нервово хихикнула вона. – Але я не знаю, що зі мною буде, якщо тебе заберуть у пекло і тебе спіткає покарання…

- Ніхто не забере мене, навіть не сподівайся на це, - впевнено сказав Сет і поцілував Таню в чоло. – Я ні за що тебе не покину.

- Дуже сподіваюся, - вона просунула руки в рукави його сорочки і запахнула її як халат.

- У будь-якому разі... Тобі буде не важко потерпіти без мене років так п'ять чи десять, а може взагалі рік, поки я буду ув'язнений у пеклі, – насмішкувато промовив Сет весело посміхаючись, дивлячись на Таню.

- Дурень! – вона жартома легенько стукнула його долонею в плече. – Не жартуй так!

- Гаразд, не буду, - з легкістю погодився Сет і обійняв дівчину за талію.

***

Вранці Таня прокинулася рано, хоча лягла в ліжко нещодавно. Вона прийшла додому майже дві години тому, а на годиннику зараз стрілки показували шосту. Субота. Вихідний.

Дівчина вилізла з-під ковдри і широко позіхнула. Вставши, стягла з себе футболку від піжами і різко підстрибнула, побачивши у відображенні дзеркала Оніса. Той стояв, спираючись на стіну плечем, схрестивши руки на грудях. Його погляд був сповнений звіриною ненависті. Дівчина відразу знову напнула на себе піжаму і схрестивши руки на грудях, обернулася.

- Знову відвідуєш мене з ранку раніше? – невдоволено сказала вона. – Не хочу, щоб це увійшло тобі у звичку!

- Тоді я думаю, що ти так само не захочеш, щоб я став твоїм справжнісіньким кошмаром, - прошипів він. – Дай моєму брату спокій, і я тебе не торкнуся.

- Сет вже дорослий хлопчик і сам може за себе ви... - Таня не домовила. За мить Оніс опинився поряд з нею і схопивши дівчину за горло, підняв угору. Таня захрипіла, з силою стукаючи Оніса по руках, щоби той відпустив. Але Оніс не відпускав.

- Мені нічого не варте, звернути твою тендітну шию. Треба ж.. Яка тендітна шия? – зобразив він подив, ніби в трансі, розглядаючи її. В останній момент Таня згадала уроки самооборони і з усього маху заїхала хлопцеві нігтями по очах. Оніс завив і розтиснув пальці. Таня з гуркотом впала на підлогу, насилу вдихаючи повітря і сильно кашляючи.

- Провалюй геть із моєї кімнати! – відновивши подих закричала Таня, все ще тримаючись за горло.

– Ах ти ж сте... - почав Оніс, але не закінчив.

У коридорі почувся стукіт дверей об стіну та важкі кроки. Таня завмерла, так і сидячи на підлозі.

- Тетяно! – тепер уже репетував батько. – Гаразд минулого разу, але сьогодні субота! Невже я не можу виспатися у свій власний вихідний?! З ким ти там балакаєш?! – батько Тані просунувся у двері і завмер, як статуя. Він побачив Оніса і відкривши рота, різко захлопнув його, потім трохи подумавши, перевів погляд на дочку. Окинув ту, уважним поглядом і знову подивився на хлопця, його брова здивовано поповзла вгору, і він протиснувся у двері цілком. – А що тут, власне, відбувається? Ти як сюди потрапив? Ночував тут?

- Не твоя справа людино, - прошипів Оніс і помахом руки, зачинив двері перед чоловіком. Добре, що той встиг вчасно відскочити, інакше двері вдарили б його по обличчю.