7.2

У приміщенні було тісно, спекотно та нестерпно душно. Аркана скинувши майку, залишилася в одному рожевому топі. Дівчата танцювали до упаду, приковуючи до себе погляди хлопців. Спочатку Танька трохи соромилася і кожен рух танцю давався важко. Вона виглядала, як боязка поламана лялька. Потім, через пару треків, розслабилася і почала отримувати від цього задоволення. Таня почувала себе невимушено та вільно.

Аркана шалено рухалася танц-полом, нагадуючи дику кішку і весь час голосно сміялася. Дівчата кружляли, тріпали волоссям, піднімали руки вгору якнайвище, ніби намагалися дотягнутися не те, що до стелі, а до самого нічного неба. Софіти кружляли по залу, падаючи на тіла танцюючих. І в їхньому світлі Таня побачила Сета. Він невідривно дивився на неї, а на його губах блукала відсторонена усмішка.

З гучними вигуками Аркана налетіла на Таню ззаду, міцно обійнявши за шию. Таня, трохи злякавшись, повернулася в її бік і оклабилася.

- Тобі подобається тут? – Аркана поклала підборіддя на плече дівчини. Таня ствердно кивнула і обернулася до Сета. Але його вже не було на тому місці, хлопець кудись пішов. Таня у пошуках оглядала зал і навіть не помітила, коли до них підійшов Віріо.

- Не мене шукаєш? – гарячий шепіт, несподівано увірвався в Танькине ліве вухо, і вона здригнулася. Віріо стояв поруч із нею, коли вона обернулася.

- Налякав, - Таня перевела подих. – Усі хлопці демони – красені? – звернулася вже до Аркани.

- Мій точно так! – вона відлипла від Тані і обійняла Віріо.

- Якщо ти говориш про мене, то так і є! Я красень! - Віріо по-дружньому посміхнувся Тані.

- Усі надприродні істоти здаються людям немислимо прекрасними, але для нас самих... нічого незвичайного, - Аркана знизала плечима.

Віріо, почав щось шепотіти на вухо синевласці, а та весело сміялася. Тані стало ніяково і вона знову пошукала поглядом Сета. Куди ж він подівся?

- Гей Таню, ми відійдемо ненадовго. Не нудьгуй, добре? – почувся поруч голос Аркани і Таня глянула на неї відстороненим поглядом.

- Я скоро її поверну, - приємна усмішка скривила губи хлопця. Він підморгнув Тані і вона страшенно зніяковіла.

- Я ніде не бачу Сета! – стурбовано сказала Таня, але їй не відповіли.

Віріо мовчки схопивши Аркану за талію, підняв і, розвернувшись, потяг у невідомому напрямку. Таня мовчки проводжала їх поглядом і засмучено сплеснула руками. У натовпі вона побачила Оніса, він з кимось говорив. І судячи з серйозного виразу обличчя, розмова була або важливою, або не приємною. Хлопець скороминущим поглядом ковзнув по незнайомій демониці, що проходила повз, затримав погляд на її п'ятій точці і несподівано перевів погляд на Таню. Вона махнула йому рукою, але Оніс відразу відвернувся, продовживши розмову. Опустивши руку, Таня почала просуватися у його бік. Один перехожий, другий... Їй доводилося зупинятися, пропускаючи всіх цих безмозких придурків, які її вже починали дратувати. І навіщо так вирячатися? Пропустивши чергового демона, дівчина здивовано завмерла – Оніса і слід розчинився. Таня гнівно стиснула кулаки, нігті до болю вп'ялися в стиснуті долоні. Лагідно видихнувши, заспокоюючись, вона розвернулася і відразу здригнулась, побачивши поруч із собою хлопця, який з цікавістю вивчає її поглядом.

- Еммм?.. - не зрозуміла дівчина.

Хлопець невідривно стежив за рухами Тані, уважно переводячи погляд з її ніг і вище... Діставшись, мабуть, очима куди треба, зупинив свій погляд на губах Тані. У своїх великих долонях він тримав келих з темним напоєм, можливо віскі. Таню відчутно пересмикнуло і страх накрив її миттєвою хвилею. Що йому треба? Очі незнайомця були насиченого сталевого кольору, але іноді виблискували жовтими вогниками. Демон – подумалося дівчині, і вона позадкувала назад. Але хлопець встиг міцною хваткою вчепиться в її лікоть.

- Не йди, - трохи грубуватим, але приємним голосом попросив він і Таня завмерла не в змозі поворухнутися. А він справді нічого! Як загіпнотизована, вона дивилася у його гарні очі.

- Ти демон, - не запитливо, а ствердно заявила вона і хлопець усміхнувся. Посмішка в нього була дуже привабливою і не втримавшись, вона теж усміхнулася йому. Він розтиснув свої пальці, відпускаючи її.

- Відповідь не вірна, - несподівано сказав він і Таня злегка насупилася, не розуміючи хто він. – Перевертень.

Таня з подивом відкрила губи, і посмішка на обличчі хлопця стала ширшою.

- Ти – звір? – Ошелешено спитала вона і він ствердно кивнув.

- Що проста смертна забула у такому закладі? Тобі що, життя набридло? – він зробив ковток із келиха. – Зазвичай, люди сюди заглядають з кількох причин: непоінформованість, дурість чи з доброї волі, - тихо вимовляв, при цьому він загинав свої пальці. – Що з цих трьох причин привело тебе сюди? Хоча... - він завмер, свердлячи дівчину глузливим поглядом. - ...Дай вгадаю! Дурість! Ти просто схожа на маленьке дурне дівчисько, яке потрапило не в те місце і тепер злякано озирається на всі боки. Що привело тебе сюди? Люди тут – лише проста закуска! – досить грубо сказав він дві останні фрази.

- Я... - губи Тані затремтіли. – Я тут із друзями, – вона сховала тремтячі пальці за спину, але перевертень все одно помітив це і злегка посміхнувся.

- Друзями кажеш? І хто твої друзі, боягузливе ти створення? Тобі років скільки? Виглядаєш на чотирнадцять, - хмикнув перевертень.