Розділ 5

Торговий центр суботнього ранку, набитий повністю різними людьми. Всі стрімголов поспішають за покупками, того дивись і затопчуть на місці. Неподалік неслухняна дитина тріпала матері нерви, так хотіла вирушити до магазину дитячих іграшок. Таня пробиралася крізь увесь цей натовп, ледве стримуючи лайки.

Задзвонив телефон, і дівчина полізла до кишені кофти. Хлопець, який проходив повз зачепив Таню і мобільний вилетів у неї з рук. Гучно лаючись на незнайомого кретина, вона нахилилася, щоб підібрати з підлоги телефон. Натиснувши кнопку, виявила, що він вимкнений.

Блиск!

Мабуть, відключився при падінні.

Продовжуючи свій шлях повільним кроком, вона намагалася увімкнути прокляту штуковину. Не побачивши, зачепила якогось хлопця, котрий іде спішним кроком на зустріч. Трохи знову не випустивши мобільного телефону, підняла на хлопця зляканий погляд.

Злі очі вже знайомого парубка, пропалювали пекельним вогнем.

- Дивись куди прешся! – гаркнув Оніс і різко замовк, помітивши, що це була Таня. – А... Це ти. Мій недосягнутий перекус! – злегка гидливо простягнув він і нахилившись до неї, блаженно потяг носом повітря поряд з її вухом, вдихаючи аромат ванільного мила.

Таня вдарила хлопця в плече і він відступив на крок назад.

- Відвали! Який я тобі перекус? Зовсім здурів?

Оніс смикнувши куточком губ, голосно хмикнув і обігнувши Таню пішов далі.

- Гей, Онісе! – Таня, наздогнавши його порівнялася і пішла поряд. Щоправда, тримати його темп було дуже складним завданням. Оніс вміє дуже швидко ходити.

- Що таке? – зупинився він, по-звірячому дивлячись на дівчину.

- Як справи у Сета? – на одному подиху видавила Таня.

Оніс трохи скривився.

- Запитай у нього сама.

- Я б з радістю, але не бачила його. З Арканою перетиналася…

- Краще взагалі, якщо не маєш наміру просто з ним дружити - тримайся від нього подалі, адже не маєш наміру, вірно? – звузив сині очі хлопець.

Таня невиразно повела плечем, не знаючи, що відповісти на його запитання. Оніс протяжно видихнув.

- Через тебе у Сета можуть виникнути проблеми.

- Я знаю, все через ваші правила, - Таня нервово переминалася з ноги на ногу. Чесно сказати, вона дуже боялася цього хлопця. Особливо після тієї зустрічі у лісі.

- Не я їх придумав, але все ж таки вони є. І ми маємо їх дотримуватися. Не дотримувалися б цих правил, у пеклі не залишилося б жодного демона! – похмуро заявив Оніс і Таня наїжачилася. Вона не могла уявити світ без Сета, так сильно він запав їй в душу.

- Я нічого такого, Онісе.

- Нічого такого? – прошипів він, впритул наблизившись до дівчини. – Раз нічого, значить відчепись! Сет уже закохався в тебе! І єдине, що ти зможеш зробити – не наближатися до нього взагалі. Достатньо й того, що ви вже перетнулися! І тепер цей придурок не може викинути тебе зі своєї поганої башки!

Від цих слів серце Тані сильно затріпотіло. Сет думає про неї. Танине обличчя осяяла мимовільна посмішка і Оніс скривившись, схопив дівчину за підборіддя, притягнувши до себе. Таня пискнула від переляку.

- Ти вже велика дівчинка, правда? – він дивився їй просто в очі, а потім його погляд ковзнув нижче до покритих матовою помадою губ і затримав на них погляд. Губі Тані були кольори темної смородини і аромат мали той самий.

Таня покірно кивнула і він продовжив:

- Тоді ти повинна розуміти, якими наслідками загрожують ваші стосунки, - він відірвав погляд від її губ і дивлячись у вічі, відпустив підборіддя.

Таня схопилася руками за те місце, де щойно була його рука. Підборіддя сильно нило від болю. Ну і хватка у цього засранця! Він же на рік молодший, то хіба вона повинна допускати до себе подібне відношення з боку того, хто молодший за неї за віком?

Занурившись у свої роздуми, вона раптом зрозуміла, що Оніса немає поряд. Подивившись у натовп, Таня помітила його біля виходу з центру і помчала слідом за ним.

Парковка була битком забита різними автомобілями, але Оніса було не складно знайти. Він був єдиною людиною ну чи не людиною, який був на автостоянці.

Таня підбігла до його машини.

- Відвезеш мене додому? – нахабно заявила вона і Оніс здивовано вигнув брову та лише розвів руками. – Та годі! Нам же по дорозі! Ну, чого тобі це варте? Клянуся, я не підійду до свого брата ні на крок! Ось тобі хрест, - вона швидко перехрестилася і обличчя хлопця спотворила гримаса огиди.

- Нам не по дорозі, - відвернувшись, сказав він і сів у крісло водія.

Таня підбігла до нього і схопилася рукою за дверцята, не даючи тій зачинитися.

- І що це означає?

- Значить те, що я не їду додому, - подавшись вперед, пошипів він. – А тепер провалюй і прибери вже нарешті руку! – Оніс з силою зачинив двері перед дівчиною. Вікно у його машині було відчинено.

- І куди ти поїдеш? – запитала з цікавістю Таня, сама не знаючи для чого.