Глава 2 Та що це таке!?

Глава 2. Та що це таке!?

- Та як же я тебе ненавиджу! - Розплющивши очі і повільно повернувши голову вправо, навіть не ставши намагатися відірвати її від подушки, Ігор подивився незадоволеним, каламутним, заспаним поглядом на смартфон, що лежав натумбочці, що стояла біля узголів'я ліжка.

 Після вчорашньої пиятики, голова до того боліла, що першим бажанням було взяти цей проклятий телефон і гарненько так, запустити його в стіну. Але… Улефон Армор 7, з якого знову голосно й гидко закричало «ку-ка-ре-ку», був протиударним та вологозахисним смартфоном! Тож намагатися його зараз розбити, щоб він перестав трясти повітря цим неприємним півнячим рингтоном, який був встановлений на будильник, у нинішньому стані Ігоря, було собі дорожче.

 І якого біса він тільки зчепився тоді з тією відьмою-шарлатанкою, взяв і встановив цей гидкий, рінгтон у вигляді півнячого крику на будильник, якийтак дратував його зараз? Та ще й здогадався, купити собі смартфон із підвищеним захистом? Хоча на останнє запитання, відповідь він знав. І цією відповіддю були три, вже розбиті за останній рік смартфони. І до речі, останній з цих смартфонів, які недовго послужили новому господареві, він розбив зовсім недавно. Вже наприкінці, весни, яка тиждень тому закінчилася.

 Ну, а що ж стосувалося тієї відьми-шарлатанки, ворожки, чи ким там вона ще себе називала… так нічого йому взагалі було до тієї потикатися. Та втім, він-то, до неї спеціально й не сунувся. А чисто так, зайшов за компанію з хлопцями після тренування. Так би мовити – вирішив подивитися на власні очі, на цю, добре так розрекламовану на весь Харків аферистку-шарлатанку, яка видавала себе за спадкову Полтавську відьму із самої Диканьки.

 Привороти та відвороти, змови та лікування всіляких хвороб, більшість з яких, якщо так замислитись і добре пошукати в медичних довідниках, або понишпорити вздовж та поперек по інтернету, так взагалі, ніколи й не існувало. Накладення та зняття порчі (ну, так – сама накладу псування і сама ж, і зніму), допомога у вирішенні проблеми безпліддя та безгрошів'я (ага, а для того, щоб зайнятися сексом з підходящим партнером і знайти хорошу, високооплачувану роботу, у більшості населення нашої країни вже своїх мізків не вистачає). Ворожіння на кістках, картах, кавовій гущі, та інша і інша відьомська, чаклунська або, хто там уже розбере, якась маячня, на яку народ вівся в такій кількості, що черга до цього діяча магічних мистецтв була такою…

 Ну, коротше, гріх було не сходити, навіть заради простої, пустої цікавості з хлопцями за компанію до цієї відьми з Диканьки, особливо враховуючи те, що записалися то хлопці до неї на прийом, аж за три місяці до призначеного часу!

 Що особисто Ігор хотів отримати для себе від візиту до цієї відьми – та нічого. Те, що йому треба, він і так уже мав до своїх двадцяти трьох років життя. Ну, а так само, знав і бачив свій правильний і надійний шлях, як отримати, те, що йому було необхідно.

 Так що хотілося Ігорю просто, поглянути на ту особу, яка змогла запудрити мізки, обдурити і розвести стільки народу. Навішав їм, у вік розвинених технологій, усіляких наукових відкриттів та просунутої медицини, такої локшини на вуха про чари та магію, що…

 От і зачепився він із цією відьмою-шарлатанкою, слово за слово. Аргумент за аргументом. Доказ за доказом.

 Ну, а що. Нічого їй було при хлопцях, заявляти, мовляв, він - звичайна посередність, абсолютно обділена енергетичною силою особистість, яка нічого важливого і суттєвого в цьому світі не представляє. І всі ці висновки, вона зробила, лише завдяки своєму амулету, до якого попросила його доторкнутися.

Ну, просто, смішно! Маячня, та й годі!

 Але, ось що було найобразливішим, через що і завівся Ігор, так це те, що тільки йому одному було винесено такий, нікчемний вердикт. Всім же його шістьом товаришам по секції карате, в якій вони займалися вже, майже дванадцять років, озвучили, після доторкання кожного з них до амулету, той чи інший енергетичний рівень сили. А саме йому, найкращому учню та бійцю їхньої секції – нуль!

Повна відсутність взагалі будь-яких енергетичних сил організму!

 Що ж… Так давно ніхто не намагався принизити Ігоря. І залишити таку зухвалу спробу якоїсь шарлатанки, змішати його з брудом, хлопець не міг. Благо в дитинстві читав Гоголя, та й фільм, знятий за книгою цього автора, декілька разів доводилося подивитися, тож уявлення про те, як насолити відьмам, у нього, хоч і з літературно-кінематографічних джерел, було. Так що, не довго думаючи, поки шарлатанка вішала локшину на вуха його товаришам, він непомітно дістав свій недавно куплений Улефон Армор 7, і знайшовши потрібний рінгтон, встановив його на будильник.

Ну, так. Да. Чисто дитяча спроба помсти. Але, сам не розуміючи, чому і навіщо це робить, Ігор вирішив, саме так, хоч трохи спробувати зіпсувати життя шарлатанці, яка гордо так називає себе відьмою з Диканьки.

 І треба ж, півнячий крик рінгтона, який спрацював в той момент, коли вони залишали намет відьми, виявився дуже ефективним знаряддям, влаштованої маленької помсти.

 Від «ку-ка-ре-ку», що раптово, голосно пролунав, відьма-шарлатанка підстрибнула буквально під стелю намету. Так… таких полохливих аферисток, Ігореві ще не доводилося зустрічати. Але радість, пов'язана з вдало вчиненою, невеликою помстою відьмі-шарлатанці, хоча, правильніше було б сказати – нахабній аферистці, змусила його забути поміняти рінгтон ранкової побудки, на щось спокійніше і мелодійніше. Забути до цього, ранку.

«- І навіщо йому взагалі знадобилося включати будильник цього ранку?» - Ніяк не міг згадати Ігор, який погано розумів, після бурхливої ​​ночі.

- Любий, та заткни ти вже цього півня!

 Почувши заспаний, незадоволений дівочий голос, що пролунав звідкись з-під ковдри ліворуч від нього, Ігор зрозумів, що провів цю ніч не один.

«- І яких демонів, він учора так напився? І кого він ще притягнув із собою вночі з бару у цей готельний номер? А головне - що це ще за маячня така йому снилася цієї ночі?!» - Скільки ж питань закрутилося в його голові, яка буквально розривалася зараз від болю.