Розділ 5: Останній запис

 Бурак мовчки вийшов із відділку. Повітря надворі було важким, а в голові шуміло від думок. Юсуф уперто мовчав, і це дратувало його дедалі більше.
Позаду почувся звук кроків. Зейнеп ішла за ним.
Бурак зупинився біля лавки та важко сів. Він нахилив голову вперед, сперши лікті на коліна. Злість і виснаження змішалися в ньому в одну глуху напругу.
За кілька секунд поруч опинилася Зейнеп. Вона дістала з сумки пляшку води й простягнула її йому.
Бурак підняв очі. Їхні погляди зустрілися лише на мить.
Він узяв пляшку.
— Йому потрібно заговорити, — тихо сказала Зейнеп. — Якщо Юсуф і далі мовчатиме, його просто посадять.
Бурак відкрутив кришку, але нічого не відповів.
— Пане прокуроре…
Він перевів на неї погляд.
— Можливо, варто переглянути записи тієї ночі? — обережно продовжила вона. — Чи був там Юсуф. Хоча б зрозуміємо, де він знаходився.
Бурак кілька секунд мовчав, а потім підвівся.
— Ходімо.
Вони повернулися до відділку й попрямували до кімнати відеоспостереження. Усередині вже чекав молодший комісар Орхан Топрак.
— Орхане, — сказав Бурак, — нам потрібні всі записи тієї ночі. Особливо пересування Юсуфа.
— Зараз увімкну, прокуроре.
Орхан сів за комп’ютер і відкрив архів.
На першому записі Юсуф виходив із будівлі. На другому — проходив парковку. На третьому — звертав у бічну вулицю.
— Юсуф вийшов з будинку близько першої ночі, — пояснив Орхан.
Бурак нахилився ближче до монітора.
— Куди ж ти йшов, Юсуфе?..
Вони переглядали кадр за кадром.
Раптом Бурак різко випрямився.
— Орхане, зупини.
Кадр завмер.
На екрані Юсуф розмовляв із молодою дівчиною.
— Перемотай трохи назад.
Орхан виконав наказ.
Дівчина повернула голову до камери.
Зейнеп завмерла.
Її обличчя миттєво зблідло.
Ця дівчина була неймовірно схожа на Ягмур — її молодшу сестру.
Зейнеп похитнулася.
— Мені… мені треба вийти.
Вона швидко вийшла з кімнати.
Орхан здивовано подивився їй услід.
— Що з нею сталося?
Бурак не відводив погляду від монітора.
— Вона знає хто ця дівчина .
І  Бурак пішов за нею .
У коридорі Зейнеп йшла, стискаючи телефон так сильно, що побіліли пальці.
Її руки тремтіли.
— Ні… ні… цього не може бути…
Вона набрала номер Ягмур.
Гудок.
Потім холодний голос:
«Абонент поза зоною досяжності.»
Телефон вислизнув із її рук і впав на підлогу.
Зейнеп повільно опустилася поруч і закрила обличчя долонями.
Бурак знайшов її через кілька секунд.
— Зейнеп…
Вона не реагувала.
Він присів навпроти.
— Подивися на мене.
Зейнеп лише похитала головою.
— Ти знаєш, хто та дівчина?
— Ні… ні… це не може бути…
— Зейнеп.
Вона нарешті підняла на нього заплакані очі.
— Хто вона?
Її губи затремтіли.
— Моя сестра.
Бурак відчув, як усередині все стислося.
Якщо Зейнеп права, то жертвою може бути Ягмур Доган.
І тепер ця справа перестала бути для неї просто професійною.
— Ти дзвонила їй?
— Вона поза зоною…
— Коли ви востаннє розмовляли?
— Три дні тому… ми посварилися.
Бурак обережно взяв її за руки.
— Послухай мене. Нам потрібно повернутися й переглянути все до кінця. Можливо, ми знайдемо щось, що допоможе.
Зейнеп заплющила очі й глибоко вдихнула.
— Добре.
Вони повернулися до кімнати відеоспостереження.
— Орхане, продовжимо.
Запис знову ожив.
Юсуф і Ягмур стояли біля машини та про щось говорили. Розмова тривала недовго.
Потім дівчина пішла в один бік, а Юсуф — в інший.
Орхан поставив відео на паузу.
— Після цього вони більше не перетиналися.
Зейнеп дивилася на екран, не кліпаючи.
Усередині все кричало від страху.
Вона вперто відганяла від себе одну думку.
«Ні… це не Ягмур.»
І повторювала її знову й знову, ніби від цього вона могла стати правдою.