Розділ 3: Правда . Справедливість . Вибір . Підозра

У двері кабінету Бурака постукали.
— Заходьте.
До кабінету зайшов генеральний прокурор Халук Кара. Бурак одразу підвівся .
—  Генеральний прокуроре.
Халук потиснув йому руку.
— Як просувається справа про вбивство молодої дівчини? Вдалося встановити її особу?
— Поки що ні, пане прокуроре. Але незабаром ми це з’ясуємо.
— Є підозрювані?
Бурак на мить замовк.
— На місці злочину знайшли кредитну  картку мого батька.
Халук здивовано підняв брови.
— Твого батька?
— Так. Я вже говорив із ним. Він сказав, що давав картку моєму братові Юсуфу.
— Тоді необхідно допитати твого брата.
— Ми намагаємося його знайти. Він зник.
— Як тільки знайдете — одразу повідом мене.
— Звичайно, пане прокуроре.
Халук кивнув і попрямував до виходу. Бурак ще раз підвівся на знак поваги.
Коли двері зачинилися, він залишився наодинці зі своїми думками.
Невже Юсуф справді може бути причетний до вбивства?
Від цієї думки по тілу пробігли мурашки.
«Ні… Це не може бути правдою… Але якщо він винен…»
Бурак заплющив очі.
Він був прокурором.
Для нього справедливість завжди стояла вище за родинні зв’язки. Закон був один для всіх.
Він дістав телефон і набрав Орхана.
— Орхане.
— Слухаю, прокуроре.
— Ви знайшли Юсуфа?
— Так. Уже веземо його до відділку.
— Я теж виїжджаю. Починайте допит тільки після мого приїзду.
— Як накажете,  прокуроре.
Бурак швидко взяв піджак і залишив кабінет.
У відділку Юсуфа вже завели до кімнати  для допитів.
Прокурор Фірат Сойлу сидів за столом і переглядав матеріали справи.
Бурак вирішив не бути присутнім під час допиту. Юсуф був його братом, а це могло вплинути на розслідування.
Орхан спеціально затягував час.
Нарешті двері відчинилися.
— Почали? — запитав Бурак.
— Ще ні, прокуроре.
Бурак кивнув і залишився за дзеркалом одностороннього спостереження.
Фірат відкрив папку.
— Юсуф Сойсалан.
Юсуф нервово подивився на прокурора.
— Де ти був останні три дні?
— Удома.
Фірат спокійно поклав перед ним фотографії та записи з камер спостереження.
— У нас інша інформація. І ми її вже перевірили.
Він  увімкнув відеозапис.
— О першій годині ночі ти виходиш із дому. Куди ти йшов?
Юсуф мовчав.
— Йшов убивати?
Тиша.
Фірат різко підвищив голос:
— Відповідай!
Юсуф лише опустив голову.
Бурак зрозумів: брат щось приховує.
І це мовчання лякало його більше, ніж будь-які слова.
Не дочекавшись завершення допиту, він вийшов у коридор.
Йому здавалося, що земля йде з-під ніг.
За кілька хвилин із кабінету вийшов Фірат.
— Бурак.
—  Прокуроре.
— Ходімо. Нам потрібно поговорити.
Вони зайшли до кабінету Орхана.
Фірат зачинив двері.
— Юсуф щось приховує.
Бурак мовчки кивнув.
— Наразі він — головний підозрюваний у справі.
Ці слова боляче вдарили по ньому.
— Через можливий конфлікт інтересів ти маєш передати справу мені.
Бурак кілька секунд мовчав.
— Добре,  прокуроре.
Він підписав необхідні документи й мовчки вийшов із кабінету.
Надворі було важко дихати.
Біля входу до відділку стояв Кемаль.
— Бураку… Ви знайшли Юсуфа?
— Так.
— Знайди йому адвоката. Негайно. Він щось приховує.
Батько швидко зайшов усередину.
Бурак залишився стояти на місці.
«Адвокат…»
І раптом він згадав про Зейнеп.
Він швидко спустився до камери тимчасового тримання.
Побачивши його, Зейнеп усміхнулася.
— О, пан прокурор особисто завітав.
Бурак нічого не відповів.
— Чим завдячую такій честі?
— Відчиніть камеру. Мені потрібно з нею поговорити.
Двері відчинилися.
— Про що нам говорити? — склала руки на грудях Зейнеп. — Краще випусти  мене.
— Ходімо.
Бурак взяв її за руку й відвів до сходів.
Зейнеп одразу висмикнула руку.
— Ну? Чого ти хочеш?
— Мені терміново потрібен адвокат.
Зейнеп здивовано підняла брови.
— Навіщо тобі адвокат? І до чого тут я?
Бурак спокійно подивився їй в очі.
— Якщо відмовишся, то й далі сидітимеш тут.
Зейнеп усміхнулася кутиком губ.
— Це вже погрози, пане прокуроре?
— Ні, — холодно відповів Бурак. — Я лише даю тобі вибір.