Глава 6

  Глава 6

  – Дівчата, на сьогодні можете бути вільними. Але будьте готові до подальшого вельми щільного графіку, – стільки всього потрібно обмислити та обговорити з напарником, який після несподіваних візитерів виглядає притихлим та замисленим, і зараз у роздумі мовчазно дивиться у вікно.

  – Ми вже готові, – співчутлива Марічка, як завжди, хоче бути максимально корисною. Вона ж бачить, що відбуваються незрозумілі речі, а розслідування є куди заплутанішим, ніж здавалося з першого погляду, і що їх двох навмисне тримають на відстані. А після сьогоднішнього дивного ритуалу укладання угоди взагалі можна надумати казна-що. Їй було небайдуже, і Андрій чудово про це знав. Двері за Софі зачинилися майже у ту мить, як було почуто дозвіл іти.

  – Дякую, Марійко, але зараз краще іди, відпочивай. Та підгонь особисті справи на найближчий час. Якщо ми поїдемо у командировку, на тебе залишиться майже вся робота.

  Дівчина зітхнула, чудово розуміючи, що їх обох попросту позбулися, і що зараз відбудеться дуже цікава та важлива розмова. Але однією з її багатьох позитивних якостей було дотримання професійної субординації, незалежно від того, які відносини пов’язували її з начальником у минулому.

  Після того, як дівчата пішли, в кабінеті довго висіла в’язка тиша. Серьога продовжував дивитися у вікно, стоячи у похмурій позі, схрестивши могутні руки на грудях. Андрій у обіймах власних думок сів за робочий стіл. Всі забобони та підозри, які зібралися за сьогодні, варто було спрямувати у конструктивне русло. Він добре знає друга і те, що зі свого задумливого стану той вийде сам, коли перетравить те, що його турбує. До папки із документами, яку залишили «Чіз», вони візьмуться разом.

  – Андрюхо, ми домовлялися обговорювати цю справу без натяків і без страху аргументувати сміховинними припущеннями, – схоже неспокійні думки відпустили напарника на волю, і той рішуче увімкнув їхнього беззмінного супутника – кавоварку, сів напроти Андрія. Повільний кивок у відповідь підтвердив, що цей пакт залишається в силі.

  – Підписання контракту кров’ю?! – прямий та чесний погляд говорив про те, що друг дозрів до відвертої розмови. – Це ж… Ну ти розумієш? Я знаю, що такого не може бути, але ж ми не у Середньовіччі! – терпкувато-шоколадний аромат звареної кави заповнював кімнату, потрохи заземлюючи хлопців до реальності, з якої їх геть вибив дивний візит, – Я сподіваюся, ті розумієш, куди я хилю, і не сміятимешся з мене.

  – Звісно, розумію! Але! – Андрій підвівся налити рятівного напою, поставив кухлик, що парував, перед другом, свого обійняв долонями, насолоджуючись затишним теплом, – По-перше, безумовно, – це, з одного боку, здається неправдоподібним, з іншого – аж занадто відвертим та таким, що наводить на певні висновки, погодься? – напарник повільно кивнув. – То, може, на те й розрахунок? Вона ж сказала: якщо людина вірить у контракт – такий підпис стимулюватиме її виконати умови. Вони так професійно замістифікували свою діяльність, що я все більше схиляюся до висновків: перед нами дійсно професійні шахраї, а не породження пекла. І погодься, це найцікавіша справа за весь час існування «Ласо»?

  Серьога зробив ковток міцної кави та задоволено хмикнув, підтверджуючи, що його власний мисливський інстинкт також є розбурханим. Чим більш відвертими ставали удавана містика та штучна таємничість, тим більше хлопці схилялися до думок про аферистів, які утворюють навколо себе загадкову репутацію, за допомогою якої потім роздобувають собі в клієнти все більш впливових людей. Інформація про їхні можливі корисні зв’язки, схоже, є правдою. Цьому свідчать вже відомі детективам випадки у кар’єрних зльотах в дуже вузькоспеціалізованих сферах як космологія та політика. Але даних як і раніше залишається катастрофічно мало, і вони вирішили, що ризик, на який вони йдуть, беручи замовлення, є цілком виправданим. Особливо, коли Андрій розповів про свій дзвінок В.О., щоби уточнити, чи влаштує його такий результат розслідування як повне анулювання контракту з «Чізом». Той настільки прийшов у захват від пропозиції, що на мить навіть втратив своє залізно-удаване самовладання та задихаючись повторював «Так, так, звичайно! Так навіть краще!» Секундою пізніше він взяв себе в руки та діловито повідомив, якщо договір дійсно буде розірвано, і його більш нічого не пов’язуватиме з цією фірмою, то гонорар, призначений «Ласо» за виконання завдання буде потроєний, а сам В.О. забезпечить для них дуже суттєву підтримку.

  Тепер набувало ясності, що то був за альтруїстичний запит за знахідку штампів. Безумовно, «Чіз» міг запропонувати ще більш значну суму, особливо, якщо врахувати, що шукані артефакти, скоріш за все, оцінюються у тисячі доларів, а може, й у десятки тисяч, а методи їхнього здобування опиняться, нема сумнівів, поза межами закону. Але у чому хлопці погодилися, так це, що не хотілося укладати надто залежну від «Чізу» угоду. Дістали штампи – радий та вільний В.О. гойно заплатив, не дістали – просто невелика пляма на професійній репутації, що не змогли виконати свою роботу.

  – І ще одна річ, – перед початком роботи варто було розібратися з усіма сумнівами та тривогами, щоби об’єктивно обробляти інформацію. Андрій чекав, доки напарник збереться з духом, – розумієш, коли ти оголосив умови сплати, – Серьога затнувся, наче спотикався об незвичні слова, та поглядом шукав підказки у свого майже остиглого кухля, – обличчя Велі… я саме на нього дивився, – дуже незвично було бачити цього кремезного чолов’ягу настільки збентеженим та засоромленим, Андрію навіть стало шкода друга, – його обличчя наче змінилося. – Він очікувано подивився в очі, стало зрозуміло, що це не занадто деталізоване зауваження залишиться максимумом, який він готовий з себе вичавити. Андрій з розумінням кивнув: