Глава 5

Глава 5

  Залишок дня непомітно потемнів за вікном, доки хлопці ретельно рили простори світової мережі у пошуках співтовариств, які б могли наштовхнути на зв’язок із загадковим агентством і пролити хоч крихту світла на занадто темну історію. Скільки ж доводилося продивлятися безглуздих форумів, де не завжди адекватні, або, що частіше, неповнолітні учасники віддавалися безтілесним фантазіям. Принаймні, дуже хотілося вірити, що це були саме фантазії, бо в іншому випадку ставало моторошно, яка велика кількість людей справді захоплена небезпечними та неконтрольованими речами та самовіддано займається практикою.

  «Що мені робити, якщо я продав душу дияволу? Відтоді я отримав бажане, але якою ціною!»

  «Кожен, хто хоче продати свою душу, пишіть мені на пошту»

  «Я здійснила! В мене вийшло!» і слідом сотні коментарів з питаннями «як?!» та проханнями поділитися секретом.

  «Я звернувся і Він мені відповів. Спочатку почалися зустрічі та бесіди уві сні. Він навчав мене. Потім ми ходили старим кладовищем і Він показував…»

  «Ми з батьком хочемо здійснити обряд виклику Сатани» і нижче йдуть практичні поради, яким чином це краще зробити. Щоправда, була й порада стосовно виклику швидкої.

  У темі «Відкриття безодні Інферіону» наводилося багато ритуалів для різних карт і сігілів, які включали у себе повну атрибутику, що приходить на думку, коли мова заходить стосовно езотеричної та сектантської тематики: чорні свічки, надрізання зап’ястя ритуальним ножем та окроплення вогню кров’ю. Хоча, як справедливо зауважив Серьога, що при використанні рекомендованих для ритуалів виклику пахощів для обкурювання, а саме дурману, опіуму та мірри, до нього також би прийшов не лише диявол, а ще й Супермен верхи на Годзилі в обіймах Телепузиків.

  Тривалий робочий день перервався на нічний відпочинок і приведення себе у норму в домашніх умовах, а зрання, ще до появи дівчат, відновився з новими силами та новою кількістю кави, яка, здавалося, вже переходить у промислові розміри. Але, нічого страшного, скоро отримаємо довгоочікуваний гонорар, та на моря: ледаче лежати на смугастому шезлонгу та попивати через прикрашену соломинку смачно-яскравий холодний коктейль. Але для цього тре серйозно попрацювати. Додатковим бонусом йдуть репутація та зв’язки, які без сумніву, помітно зростуть. Такий привілейований замовник, якщо залишиться задоволеним результатом, може ще раз до них звернутися або порекомендувати «Ласо» своїм друзям і колегам, що, в свою чергу, принесе ще більше прибутку та розширить клієнтську базу. Позитивна геометрична прогресія.

  Дівчатам знову доручили роботу з поточними справами. За день прийшло два потенційних замовника, співпраця з якими цілковито лягла на Марічкині плечі. Нехай вчиться. Чудова нагода проявити самостійність і відповідальність та переходити зі стадії вічно опікуваного стажера до повноцінного детектива.

  Хлопці у мовчазному режимі ділилися важливими знахідками через таск-менеджер, кидали один одному посилання та ідеї. Андрій зрозумів, що загрузнути у читанні релігійних та окультних форумів та вивченні всіх напрямків сатанізму тільки відніме у них часу та сили і, звісно, не приведе до потрібних результатів. Настав момент діяти радикальніше. Рішучий дзвінок клієнтові з твердим наміром викликати його на відвертість, посилаючись на показання Фауста та незрозуміле завдання, спочатку змазався тим, що В.О. був на якомусь дуже важливому засіданні і тієї миті говорити не міг. Звичайно, пізніше він передзвонив, сповнений надії почути позитивні новини, але згодом у доволі грубій формі відмовився називати умови контракту і закрив тему непорушною печаткою «Я вам не за це плачу». Короткі гудки у слухавці показували на те, що рішучі дії доведеться приймати в іншому напрямку. Розлючений та підхльоснутий невдачами та тільки що почутою грубістю Андрій схопив куртку і шолом, кинув у відповідь на німе питання у погляді напарника «Скоро приїду» і вийшов на свіже квітневе повітря. Треба було якось спустити пару. Ревіння мотору роздратовано розірвало дворову тишу.

  Цього разу він навіть не постукав, одразу залетів із заготовленою фразою про те, що вони неабиякі люди, котрі не збираються чекати, доки сумнівна, але розхвалена іншими, фірма зволить передзвонити. Поки він говорив, на нього ошаленіло витріщався Веля. Здавалося, його міміці не притаманне здивування, тому гримаса по черзі переходила від однієї емоції до наступної, що вмить охолодило гнівну тираду. Розгубленість-незадоволення-сум’яття-недовіра. Все це дивним градієнтом змінялося на молодому обличчі.

  – Як ти нас знайшов? – сьогодні Велін голос не здався Андрієві заспокійливим та приємним як раніше. Минулих разів також чулася якась хижа нотка в його манері розмовляти, проте це надавало йому шарму. Зараз же різкість прийняла занадто відкриту та помітну форму, що наштовхувало на думку про злу, запальну, і тому небезпечну, людину.

  – Це що, жарт? Я тільки вчора тут був. Не помічав за собою проявів географічного кретинізму. – Андрій зовсім охолонув і намагався швидко зорієнтуватися, що робити далі, якщо наразі відмовлять у співпраці. І знову незрозумілі обставини, що ні В.О., ні Фауст, ні навіть такий фахівець з натренованою пам’яттю як Серьога, не запам’ятали адреси «Чізу». Може бути, то такий трюк, але який не подіяв на нього? Тоді ставало ясно, чому несподівана поява викликала настільки негативну реакцію. Але все більше стає незрозумілим, що за дива згущуються навколо цієї організації.

  Відкрилися двері у прилеглий кабінет, на яких напередодні Андрій примітив блискучу металеву табличку з вигравіруваним іменем «Samantha Venom». Повільно стукали підбори, синхронізуючись з уповільненим серцебиттям детектива. Чесно кажучи, він сумнівався в правдивості пишномовного опису божевільного астрофізика, коли той намагався передати красу цієї жінки. Виявилося, він суттєво применшував і недорікував. Андрій протягом життя бачив чимало красунь. Серед знайомих він славився ловеласом, а то і бабієм, залежно від оповідача. Три штампи про розлучення у паспорті підтверджували його прихильність до протилежної статі і таке ж сильне невміння будувати з ними довготривалі стосунки. Був час, він полював лише на моделей, скоріше збирав кількість трофеїв і виправдовувався гучною назвою «виклик». Насправді він розумів, що просто є ласим до жіночої вроди і не схильний обтяжувати себе відповідальністю та спробами моногамності. Приймаючи свій образ життя таким, яким він є на цей час, Андрій перестав коритися сумлінням з приводу невиправданих сподівань батьків або вимоги суспільства щодо зобов’язань створення сім’ї. Він вже одружився три рази – свою програму з укладання шлюбів можна вважати перевиконаною. Тепер він просто насолоджувався товариством гарних жінок і відточував свій вплив на них.