Глава 4

  Глава 4

  За домовленістю трудовий ранок для детективів розпочався трохи раніше ніж зазвичай. Стурбований Андрій пропонував всілякі варіанти, в яких малася можливість супроводити друга у підозрілу поїздку. Але кожен мудрований план наштовхувався на залізну та непохитну логіку та контраргументи з боку Серьоги, з якими ніяк не можна було не погодитися, якщо розмірковувати розсудливо. Але на душі відчувалися незатишні турботи. Серьога поводився на диво спокійно, нагадував про свій досвід подібних розвідок. І, звісно, мав рацію, бували зустрічі набагато напруженіші, така в них робота. Наприклад, минула поїздка пройшла далеко не так спокійно, як передбачалося. Раптово вкрай розгніваний замовлений «боржник» виявився дуже переляканим і незадоволеним, що його знайшли. А ще й тому, що був під доброю мухою, то завдання взагалі майже не скінчилося плачливо. Але досвідчений і спритний Серьога легко і швидко зумів зробити потрібний захват, і пістолет, що несподівано з’явився з погрозою, випав з невмілих рук невдалого правопорушника.

  Знайомство з Савелієм все ж таки мало стати великим зсувом у потрібному напрямку. Відвідини офісу принаймні давали адресу, за якою можна дізнатися, на кого фірма зареєстрована, і багато іншого, що посприяє збору інформації, якої потребував замовник. Єдине у чому сумнівався Андрій, це наскільки вийде обкрутити це загадкове агентство кругом пальця, аби не викликати підозри, випадково не вивести на того, хто їх замовив, і, головне, не вляпатися самим і не підписати небажаних контрактів.

  – Дарма смикаєшся, ну що мені вперше? – до призначеного часу обговорювалися всі можливі варіанти розвитку подій, виходи з можливих ситуацій, а також страхувальні можливості з необхідними дзвінками та сигналами.

  – Я навів довідки щодо всіх зареєстрованих в Україні Мазераті. З них тільки дві червоного кольору, але серед володарів нема Савелія чи когось пов’язаного з цим ім’ям. Правда, ця інформація може бути мінлива.

  – Вчора я теж перевіряв одну ідею, так що за моєї відсутності буде тобі робота. – Серьога дістав з папки аркуша з роздрукованим знаком, який віддалено нагадував емблему «Чіза». – Одразу попереджую, зачіпка така собі, але у цій глухій справі будь-яка дрібниця на вазі золота. – Андрій ще раз уважно подивився на символ: трикутник з вершиною спрямованою донизу був схожий за формою на шматок сиру з логотипу. Нижче також, як і на фірмовому знакові «Чізу» з кута у різні боки виходили завіхренці, що перекривалися латинською буквою «V». Єдиною суттєвою відміною були дві лінії, які виходили з кутів основи геометричної фігури і які перетинали одна одну десь на середині трикутника. Знов не зробивши жодного висновку, він з запитом подивився на Серьогу. – Сам не вірю, що кажу це, а головне, що реально розглядаю це за підказку, а втім... Це означає щось, що називають знаком Люцифера.

  Андрій тривалий час дивився другові в очі і намагався зрозуміти, наскільки серйозно він сприймає таку зачіпку. Той спокійно витримав погляд. Довелося ще раз поглянути на роздруківку. В світі постійно відбуваються дивні речі, про які мало хто підозрює, або це подається як фантазія чи казка. Масони, ілюмінати і ще сотні легенд про існування релігійно-містичних організацій і фанатичних навчань. Останнім часом така маловивчена тематика сколихнула кіноіндустрію та літературний світ своєю популярністю, чим цілком могла когось надихнути до використання її у власних цілях. Скористатися хвилею загального захоплення, як каже Софі – «на хайпі». Якщо припустити, що агентство «Чіз» дійсно пов’язано з цим напрямком без жартів, або можливо хтось з керівництва є учасником подібного товариства, то шанси вийти на них збільшуються.

  – Відмінна робота, друг! – Андрій побачив прошмигнулий сумнів у Серьогиних очах, – без жартів. Навіть, не уявляю, скільки всього довелося перерити, щоби відокремити цю складову з фірмової емблеми. Я згоден, ідея кидається в очі своєю божевільністю, наче той собака з підворіття. Але, може, у тому і сенс. До того ж ми не у тому стані, щоби нехтувати зачіпками, нехай навіть зі сфери, яка здається далекою від здорового глузду.

  Серьога з полегшенням посміхнувся. Все ж таки дуже важливо заручитися підтримкою колеги, який одночасно є твоїм найкращим другом. Розказувати про свою фантастичну знахідку було непросто, а тепер вже все позаду.

  – Я вчора шукав доступних істориків і релігієзнавців, хто хоч якось володіє потрібним знанням. Виявилося, не дуже багато варіантів. Навіть, можна сказати, що їх зовсім нема. Хоча один контакт знайшовся, подивимося, що з цього вийде. Так що пошукайте з дівчатами: по-перше, з ким можливо проконсультуватися, і, по-друге, зберіть більше інформації щодо знаку. Може, це збіг і пуста трата часу. Може, злий жарт дизайнера, в якого агентство замовляло розробку логотипу. Ну знаєш, не зійшлися у цінах або ввічливості, та він запиляв їм прокляття. Добре хоч не «666», – хлопці засміялися, але Андрій вловив думку і підсумував: – А може, це фанатичний прояв прихильності. – Саме так!

  Вперше за останні дні настрій в офісі піднявся вище нульової позначки. За вікном м’яко зачинилися автомобільні двері, значить, хтось з дівчат вже на місці. Хоча здогадатися, хто саме з них приїхала першою, багато клопоту не треба. Одночасно з офісними дверми відкрився звичайний робочий день агентства. Завдання роздані, кава зварена, клацання комп’ютерної мишки та ритмічний стук клавіатури, деколи перерваний гудінням принтеру, супроводжували трудовий процес. Все за стандартною схемою. Тільки хлопці частіше, ніж те потребувало, звірялися з годинником. Час зустрічі наближався занадто швидко.