Глава 3

Глава 3

  – Тобто ти натякаєш на угоду з дияволом?! – першими у ранковому офісі зазвичай були Марічка з Андрієм. Треба було ввести дівчину у курс вчорашньої зустрічі, бо розслідування починало вимагати залучення всіх наявних сил та ресурсів.

  – Ні на що я не натякаю, Марі, – помаленьку подаровані секретаркою прізвиська ставали звичними і непомітно входили до корпоративної лексики. – Я кажу, що той вчений вважає саме так. Проте, зміст  договорів, на жаль, для нас залишився невідомим.

  Ранкові малочислені зібрання на кшталт сьогоднішнього були не рідким явищем двох відповідальних жайворонків, захоплених своєю працею. Жоден з них ще не обзавівся сім’єю, тому робота займала чимало часу та уваги і збирала їх за ранковою кавою та обговорюванням поточних розслідувань. Андрій не знав, чи зав’язалися у Марічки нові стосунки після їхнього розриву. Та він і не прагнув дізнаватися, бо не був допитливим до чужого особистого життя, активно займаючись своїм. Тривалість його найсерйозніших романів зазвичай закінчувалася строком у зо два тижні, а здебільшого його знайомства були спрямовані на одну, максимум дві ночі. Після третього розлучення він вирішив, що є ще занадто молодим для створення сім’ї і вибору лише однієї жінки. Добре хоч у жодному з шлюбів не завів дітей, тому ніякими обов’язками не обтяжувався.

  Серьога вже два роки як щасливо одружився і ростив доньку. Тому, як і належно, сімейній людині, після весілля намагався працювати виключно у відведений для цього час. Хоча за необхідності також проводив за розслідуванням добу за добою.

  Особисте життя Софі, мабуть, з усіх співробітників було найрізноманітнішим і потребувало на постійні запізнювання, затримки і відлучення за поважної причини: «мене запросили до Туреччини, ну Андре, я ж не можу відмовитися, сам розумієш».

  До офіційного початку робочого дня і появи решти робочого штату залишалося ще половина кавово-розмовної години. Користуючись моментом, Андрій хотів почерпнути нові ідеї від свіжого Марічкиного погляду. Бо його власні думки закінчилися ще учора ввечері, коли він півночі крутив у голові розповідь Фауста і порівнював її з вже відомими від замовника фактами. І чесно кажучи, його висновки або глухо зупинялися у непрохідному через брак даних куті, або неслися у бік далекий від реальності та здорового глузду. Малося тут чимало незрозумілих прогалин, які не вдавалося спростувати навіть за всебічної підтримки надтріснутої логіки, за тієї причини, що вони беззаперечно існували, і при всьому бажанні ігнорувати їх не було змоги. Загадкова смерть депутата, який був клієнтом майже неіснуючої фірми «Чіз», яка не згадується ні в інтернеті, ні у доступній документації, тому що, само собою зрозуміло, Андрій одразу використав належні знайомства, щоби перевірити це АЗНП за податковою та звіритися з зареєстрованими ПП. Нічого. Але на шарлатанів, які збирають гроші з клієнтів, а потім зникають у небуття вони не схожі. Судячи з обох розповідей, умови з боку фірми виконувалися.

  І тут логіка тріщить вдруге. Просування політичною драбиною, як у випадку замовника, можна було зрозуміти. Вочевидь, подібних послуг, не завжди чесних у своїх методах та діях, надається чимало. Так саме, як і сприяння переходу бізнесу на новий рівень, його розвиток і вигідні угоди, де, власне, і просунувся В.О., також не були чимось надзвичайним. Існує велика кількість консалтингових організацій з грамотними, компетентними фахівцями, які пропонують нові напрямки розвитку для справ своїх замовників, вивчають тенденції ринку та засоби конкурентів, прописують «вузькі» місця та зони ризику і багато іншого, що врешті решт приводить до значущого ривку вперед у необхідній галузі. Заразом відбувається розвиток персоналу: семінари, ворк-шопи, тренінги з підвищення кваліфікації та ознайомлення з новими тенденціями в області, де працює ця фірма. Наймаються мотиваційні спікери та тренери особистого зростання, діяльність яких спрямована на підвищення ефективності персоналу. Вивчається тайм-менеджмент, найновіші відкриття у когнитивістиці, які сприяють усуненню непродуктивних умов праці тощо.

  Це все є зрозумілим та звичайним. Андрія бентежила історія астрофізика. Не уявляється можливим, щоби організація, будь-яка, нехай навіть із зв’язками у НАСА та шпигунами за науковими досягненнями у світі, щоби потім зливати інформацію замовникові, змогла виконати умови, які поставив вчений. Яким чином? Він перший отримував потрібну інформацію і потім видавав відкриття, зроблені за її допомогою, за свої? Якщо б хтось його випереджав із теоріями, то давно б з’ясувався витік, і піднявся би світовий скандал. Тоді як? Звичайно, будувати якісь висновки на показаннях божевільного – це не зовсім логічний та екологічний підхід, але його наукові досягнення, його знання та чітка лінійна розповідь змушують приймати цю версію всерйоз. Принаймні, доки не з’явиться нових деталей і зачіпок в цьому дивному розслідуванні.

  За п’ять хвилин до початку трудового дня, як і зазвичай, в офісі з’явився Серьога з коробкою перепічки:

  – Звісна річ, Софі ще відсутня, – сьогодні він мав безтурботний та енергійний вигляд, як завжди. Ніяких дивностей, що були помічені напередодні і які дещо викликали занепокоєння за друга, – Марічко, будь ласкавою, постав каву. Відчуваю, роботи у нас намічається з цим ділом чимало.

  Він перехопив пильний погляд Андрія, який намагався розкусити Серьогіну поведінку:

  – Друже, все гаразд. Я щось зірвався вчора через ті божевільні припадки. Як-то кажуть – «психанув». Потім довго розмишляв, і судячи з твого вигляду, ти також півночі провів у роздумах, – знущався напарник. Виходить, все гаразд. У кожному слові, кожній інтонації проявлявся добре знайомий, звичний Серьога.