Розділ 27: Тиша та Лють

На містку «Ассілора» запанувало функціональне пекло. П’ятнадцять бійців «Сутінкової Тіні» у матовій броні завмерли біля перебірок. Їхні обличчя були приховані візорами, але напруження відчувалося фізично. Найкращі аналітики «Атласа» зайняли додаткові термінали, їхні пальці вже літали над сенсорами, намагаючись синхронізуватися з незвичною архітектурою корвета.

​Адріан Варіус вийшов у центр, його голос прозвучав, як удар батога:

— Слухати всім. Ми на борту «Ассілора» — гості. Проводимо екстрену рятувальну операцію. Капітан корвета — курсант Нікс Кроулі. Слухатися і діяти суворо за планом.

​По рядах професіоналів пройшов ледь помітний шелест, люди перезирнулися, але дисципліна взяла гору.

— План: заходимо в режимі «Фантом». Швартуємося з іншого боку. Йде загін Тіней, шукають членів екіпажу «Егіди». Основне завдання — відволікти увагу на сам корвет «Егіда». Звіт щохвилини. Нам потрібні цілими всі! І ви також. Виконувати.

​Нікс слухала його й мимоволі відчувала ту саму гордість, про яку завжди говорив Калеб. Перед нею був Адріан Варіус — асварі з абсолютною честю, людина, яка цінувала кожну одиницю свого екіпажу. Коли завдання були розподілені, Нікс коротко кинула:

— Командор Варіусе...

​Адріан здивовано обернувся, помітивши цю незрозумілу субординацію в її голосі й суворість погляду.

— Ходімо.

​Вони зайшли в каюту капітана. Як тільки двері зачинилися, Нікс притулилася до перебірки.

— Це перший вихід «Ассілора» з новою командою.

— Ти зараз хочеш одразу зняти з себе відповідальність, Кроулі? — примружився Адріан.

— Ні... Я намагаюся вам сказати, що втримувати «Ассілор» у його режимі Резонансу — це може...

— Курсанте, говори прямо. Якщо ти підставиш усю мою команду...

— Та замовкніть ви!!! — крикнула Нікс, і цей крик змусив вібрувати стіни. — Тільки тому ми тут ще розмовляємо! Я завжди йду до кінця! І ви повинні зробити все, на що у вас буде час! А я вам його дам...

​«Дасть вона»... «Ти ким себе уявила?!» — Адріан був у люті. Він не розумів, що за цією зухвалістю ховається передсмертний жах виснаженого організму. Нікс не відпочивала, її нейронний зв’язок із кораблем був на межі, і вона фізично боялася, що її волі не вистачить на фізику тіла.

​— Я зрозуміла... зараз розмовляти ні з ким. Ваша розважливість покинула цей борт. Врятуйте Калеба й Еліаса, екіпаж «Егіди», «Ассілор» і всю його команду!

​Вона вийшла з каюти. Операція почалася. «Ассілор» ковзав у порожнечі, немов чорнильна пляма.

— Я стаю невидимим, капітане. Але пам’ятай: я відчуваю їх усіх. Занадто багато чужих... занадто багато шуму, — голос корабля вібрував прямо в черепній коробці Нікс, оминаючи слухові нерви.

— Хлопці, по місцях! — скомандувала Нікс. — Хейзе, Дорне — контроль векторів. Вексе, Кай — моніторинг частот.

— Зрозумів, кеп, — озвався Хейз, його пальці вже літали по голографічних картах. — Виводжу сітку «Егіди». Ми йдемо впритул.

​«Ассілор» ковзнув у тінь планети. На екранах зовнішнього огляду простір почав викривлятися — світло зірок огибало корпус корвета, перетворюючи його на порожнечу.

— Режим «Фантом» активний, — хрипким пошепки промовила Нікс. — Дотримуватися тиші. Будь-який сплеск енергії — і нас виб’є з фази.

​Операція почалася. Тіні Адріана виплеснулися зі шлюзу в безмовний вакуум, переміщаючись на магнітних захватах до борту захопленого корвета.

— Сектор А-1, вхід чистий, — пролунав в ефірі сухий голос командира десанту. — Йдемо в режимі стелс. Бачу контакт.

​На містку запанувала напруга. Векс, згорбившись над терміналом, перехоплював внутрішній зв’язок найманців.

— Я їх чую... вони сперечаються про ціну за голови золотих дітлахів. Нікс, я наклав «петлю» на їхні камери. Для них коридори порожні.

— Молодець, — Нікс ледь помітно кивнула. Її обличчя ставало смертельно блідим. Кожна команда давалася їй з труднощами, голос ставав тихішим, зриваючись на хрип.

— Сектор Б-4 зачищено, — доповідав спецназ. — Десять вижилих. Опір придушено безшумно. Рухаємося до медвідсіку.

— Щільніше, Тіні, — Адріан стояв за спиною Нікс, його погляд був прикутий до тактичної схеми. — У нас мало часу.

— Група 1 — 20 осіб на борту. Група 2 — 13 осіб. Стан критичний, — доповідав Векс.

​Але в центральному блоці «Егіди» настала тиша.

— Командоре.... тут порожньо. П’ятьох немає. Їх вивезли десять хвилин тому. Калеб Варіус і Еліас де Вальєр серед них. Вдалося захопити кількох метаморфів...

​Адріан Варіус лютував. Весь його самоконтроль упав. Він підскочив до Нікс, підняв її за комір кітеля:

— Ми спізнилися! Не врятували! — проричав він, готовий убити на місці. — Ти...

​І тут він побачив її. Смертну, сіру блідість. Побачив її руку, якою вона охопила його зап’ястя — на ній був жахливий опік розпеченим металом. Капіляри в очах Нікс лопнули, перетворюючи їх на криваве місиво. Вона не просто «давала час», вона випалювала себе.

«Увага! Капітан Нікс Кроулі — критичне виснаження нейронного зв’язку!» — прогримів «Ассілор» на весь місток.

​Нікс дивилася йому в очі — спокійно, наче своєму катові.

— «Ассілоре»... — прошепотіла вона хрипко. — Додому... Калібрування: Адріан Варіус... повний допуск...

​Її руки безвольно опали. Світ згас.

— Я тобі здамся! — Адріан підхопив її на руки й поніс у медвідсік, куди вже перемістився доктор Чейз.

​«Виснаження організму... сильний тиск... стара травма від браслета — примарний вузол... розплавлений метал знову палить тканини... Пульс і серцебиття сповільнені... Організм здається...» — доповідав «Ассілор» прямо в голову Адріану.

​Коли Варіус вийшов із медвідсіку, дорогу йому перегородили всі: Хейз, Брутус, Дорн, Векс і Кай. Вони дивилися на нього вороже, готові розірвати.

— Що за зборисько?! — холодний голос Адріана заповнив коридор.

— Вона... — Брутус здригнувся, але Адріан перебив його.

— Вона прожила з вами в Академії рік! — Адріан обвів їх колючим поглядом. — Як хлопець. Нікс. Крутий аналітик і боєць із паритетом дуелі проти калліанця. Вона з семи років росла в Секторі 7, вигризаючи право жити... Ви що ж думаєте, її так легко втратити?