Розділ 25: Капітан «Ассілора»

Каюта Адріана Варіуса дихала важкою розкішшю та стерильним холодом. За масивним робочим столом, у тіні м’якого освітлення, сидів командор, чий погляд зараз нагадував два сапфірові леза. Перед ним рівною шеренгою, як на плацу, завмерли Хейз, Векс, Дорн, Кай, Брутус і Нікс. Вона була блідою, але стояла впевнено, витягнувшись по струнці, як і належить перед вищим чином.

​— Через пів години ми прибуваємо в Академію, — голос Адріана вібрував від прихованої погрози. — Якщо ти мене ошукала й змарнувала час даремно... і Калеб постраждає... на тебе чекає жахлива доля.

— Курсант-аналітик Нікс врятував тридцять одну одиницю екіпажу, а ви збираєтеся... — почав Хейз, але затнувся. — Почекайте, що ви сказали?

​Усі чоловіки одночасно повернули голови до неї. На обличчі Нікс не здригнувся жоден м’яз. З того моменту, як вона покликала Адріана Варіуса, її доля була вирішена. Вона знала: якщо він повірить, це єдиний шанс для хлопців. За спільний рік в Академії вони стали справжньою командою, або навіть чимось більшим... що не вкладалося в її звичне сприйняття світу, але відчувалося саме так. Вона дорожила Еліасом, Калебом і Брутусом. Таких людей у її житті ніколи не було. Пройшовши всі стадії прийняття, вона не хотіла їх втрачати. Вона боролася за «право на життя», але яке це буде життя, якщо ти вперше відчув тепло і позбувся його?

​— Ну навіщо ви так... — озвалася Нікс, дивлячись на Адріана. — Можна було підготувати.

— Це не дівчата на випускному балу, — відрізав командор.

— Але ти... ти вронив Брутуса. Ти... з чого зроблені твої кістки? — запитав замислено Кай.

— Що зробила? — перепитав Адріан, звертаючись уже до решти.

— Це була дуельна арена Академії, повний паритет, — вступив Векс. — Не знаю, як вони потім подружилися, але тоді впали обоє. Обличчя в м’ясо, ребра...

— ...але Брут завжди прикриває його ...її— додав Хейз.

— Подвійний симетричний удар. Нікс стрибнула, ви пам’ятаєте? — Дорн подивився на Хейза.

— Стоп, — Адріан підняв руку.

​Він знову почав розглядати Нікс. Вона все так само стояла непохитно, дивлячись у простір перед собою.

— «Ассілор» — корвет, наскільки я пам’ятаю. Йому потрібна команда, — промовив Адріан.

— У мене вона є, — чітко відповіла Нікс.

— Четверо?

— Вони не підуть.

— Я піду! Куди?! — вигукнув Кай, подаючись уперед.

— Та що відбувається?! — Хейз переводив погляд із командора на Нікс.

​Адріан подивився на Нікс із викликом:

— Ти сама скажеш? Ці хлопці тягли тебе на «Атлас».

— Я надам це вам! У вас добре виходить, — парирувала вона.

Адріан із гуркотом ударив долонею по столу, так що здригнулися всі, крім Нікс.

— Ти не Капітан! І не можеш ним бути!

— Я — Капітан корвета «Ассілор» Нікс Кроулі! — вона вперше підвищила голос, і в ньому брязнула сталь. — Важливі члени моєї команди в біді... я роблю все...

— Не все! — перебив Адріан. — Ти врятувала екіпаж «Валькірії» як аналітик, залишила повідомлення, щоб вас знайшли... Так діє Капітан! А зараз...

— Не весь екіпаж, — перебила його Нікс, закусивши губу. Вона низько опустила голову, гнів змінився гіркотою.

— О, то ти вмієш жалкувати? — Адріан примружився.

​Вона різко вскинула голову, і в її очах спалахнув вогонь. Векс спробував розрядити обстановку:

— Ми можемо нарешті дізнатися, що відбувається?

​Адріан підвівся, виходячи з-за столу. Він обвів поглядом шеренгу.

— Перед вами — Капітан «Ассілора» Нікс Кроулі. Нащадок великого...

— Замовкніть! — вигукнула Нікс. — Не смійте!

​Командор побачив у її очах таку первісну лють, що на секунду замовк. Він повільно видихнув.

— Отже, стан справ. Перед вами капітан корвета «Ассілор», курсант Академії «Астрей», хакер, боєць без правил і... дівчина. Вона врятувала ваші життя. Думайте.

​Адріан розвернувся до вікна.

— Ми скоро будемо в Академії. Приймайте рішення.