Розділ 23: Ціна довіри

​— Грузіть полонених! — холодний голос Адріана Варіуса рознісся над полем, наче удар батога. — Усіх поранених — у медвідсік. Терміново!

​Десантники вже почали жваво пакувати найманців в антигравітаційні контейнери, але коли мова зайшла про екіпаж «Валькірії», у повітрі зависло важке, майже відчутне напруження. Адріан усе ще тримав на руках непритомну Нікс. Його пальці, затягнуті в бездоганні рукавички, мимоволі відчували, наскільки крихким і підозріло легким було це понівечене тіло.

​Брутус, який до цього завмер у тіні, раптово кинувся вперед. Його калліанська витримка дала тріщину — він ішов навпростець, ледь не збиваючи з ніг тих, хто стояв на шляху.

— Його не можна в загальний медвідсік! — рикнув він. У його голосі прозвучала така люта погроза, що вона здавалася немислимою в присутності найвпливовішого командора Імперії.

​Хейз, Векс, Дорн і Кай різко підвели голови, дивлячись на Брутуса. Вони розуміли: калліанець щойно перейшов межу, за якою — трибунал. Векс, відчуваючи, як усередині все холоне від ризику, вклинився в розмову, намагаючись пом’якшити удар:

— Сер,  ви не розумієте! Цей хлопець... він зламав «Валькірію». Ми отримали прямий інтерфейс, що врятувало життя всьому екіпажу, але тиск був позамежним. Це була надто сильна активація нейронного зв’язку...

​Адріан пронизливо подивився на обличчя Нікс, яке він усе ще втримував перед собою. Він щойно списав стан на наслідки удару прикладом, але тепер, вдивляючись у бліду шкіру, помічав страшні деталі: пошкоджений капіляр у лівому оці, темну кров, що запеклася під носом, і неприродно вивернуте плече. Всередині цієї істоти вирувала катастрофа, викликана не лише ворогами, а й власною відчайдушною волею.

​— Тож він не через удар по голові? — суворо запитав Адріан, і його погляд став іще холоднішим.

— Ні! — відрізав Брутус. Стиснувши зуби так, що на вилицях заграли жовна, він намагався буквально вихопити обм’якле тіло Нікс із рук командора. — Там комплексні травми, сер. Вивих, критичний тиск... Йому потрібна капсула, але тільки окрема. Дозвольте надати вам звіт!

​Адріан трохи відступив, його сапфірові очі небезпечно звузилися. Він не звик, щоб у нього забирали те, що він уже позначив як свою сферу інтересів.

— І що, на твою думку, ти зараз робиш, калліанцю? — голос Варіуса впав до шепоту, від якого мороз ішов по шкірі.

​Брутус пішов ва-банк. Він завмер за крок від Адріана, дивлячись прямо в ці крижані очі:

— Калеб казав, що ви — один із найважливіших людей у його житті! Як він поважає і пишається вами... і може довірити все. І якщо світ повністю руйнується, то ви — перший, до кого він піде. Нікс наважився покликати вас, щоб пришвидшити процес. Він зможе дати координати й знайти Калеба швидше за всіх в Імперії, якщо вони живі, звісно. Тож дайте йому окрему капсулу стабілізації, і якнайшвидше! — майже кричав Брутус, зриваючись на хрип.

​Адріан мовчки й неймовірно уважно розглядав його. Секунда тягнулася як вічність. Нарешті, Дорн, Векс і Хейз обережно, але непохитно почали забирати тіло Нікс із його рук.

— Ми допоможемо... — тихо, але твердо вимовили вони в унісон, приймаючи курсанта на руки.

​Адріан на мить розтиснув пальці. Його погляд ковзнув по виснажених курсантах, які стояли за цього «біляша» єдиним фронтом.

— Крайсе! — гаркнув він своєму підлеглому, не озираючись. — Цього — в офіцерський медвідсік! І нехай усе працює на повну потужність. Він потрібен мені при свідомості якнайшвидше. Ви всі — на перевірку стану в медвідсік, а потім швидко до мене на повний звіт!

​Командор завмер на місці, проводжаючи поглядом групу, що несла Нікс до шлюзу лінкора. У глибині його душі, зазвичай стерильної й розважливої, ворушилося дивне здивування. Чому цей тендітний курсант став стрижнем для них усіх? І чому, коли він торкався його шкіри, холод розуму Адріана Варіуса на мить дав збій?

​Він різко обернувся до Хейза, і його слова прозвучали як остаточний вирок:

— Хейзе. Якщо він знає, де Калеб, він має стояти переді мною через дві години. У повній готовності й при здоровому глузді.