Розділ 20: Сяючий Вінець

Іспит починався як тріумфальний марш. Дев’ять корветів, дев’ять бездоганних білих стріл, застигли в польотній зоні Академії під прицілом мільйонів камер. Це був «Сяючий Вінець» — майбутнє Флоту. Кожна група отримала свої координати: дослідницькі місії біля різних планет системи, імітація далекого пошуку. Хто швидший, хто влучніший, хто гідніший.

​На містку «Валькірії» панувала напружена тиша. Усі бачили одне одного на головному тактичному моніторі — дев’ять яскравих точок, що розліталися віялом.

— «Стриж» увійшов у зону А-4, — доповів аналітик-верит, поправляючи гарнітуру. — Йдуть із випередженням графіка.

​Нікс сиділа в кріслі аналітика, вчепившись у підлокітники. У цей момент за її правим вухом, глибоко під шкірою, почав пульсувати чип. Це не був старий «вузол», це було дещо досконаліше й небезпечніше — плід року їхньої спільної роботи з Еліасом. У цьому крихітному кристалі були зашиті алгоритми самого Аркаса. Формули й методи злому, які не викладали в Академії, бо вони не оминали захист — вони ламали його навпростець, ігноруючи будь-які перепони. Усе це було заточене на унікальну здатність Нікс чути машини й техніку.

​Поруч, на місці третього пілота, завмер Брутус. Його золота шкіра калліанця здавалася сірою в холодному світлі моніторів. Раптом одна точка на екрані блимнула і... згасла.

— Зв’язок зі «Стрижем» втрачено, — голос верита здригнувся. — Мабуть, атмосферні перешкоди...

Через десять секунд зникла друга точка. Брутус різко обернувся до Нікс. Його погляд зустрівся з її очима, і в цьому обміні мовчазними репліками спалахнув первісний жах.

— «Егіда»! — вигукнув Хейз, схоплюючись зі свого місця. — Третя точка! «Егіда» зникла з радарів!

​Місток вибухнув панікою. Аналітики почали вигукувати запити, офіцери зв’язку хрипіли в порожнечу. Офіцери-спостерігачі — Векс і Дорн — металися між постами, намагаючись відновити статутний порядок, але їхні голоси тонули в хаосі.

— Усім замовкнути! — гаркнув Маркус Хейз. — Ми біля навчальної планети! Якщо це атака, нас знайдуть тут за хвилину!

— Нас уже знайшли, — тихо сказала Нікс. Її голос, позбавлений емоцій, змусив усіх завмерти. — На нас зафіксували приціл. Основна частота.

​Удар був такої сили, що «Валькірію» жбурнуло вбік, мов консервну бляшанку. Освітлення блимнуло, заливаючи рубку кривавим аварійним світлом. Іскри посипалися зі стелі, хтось закричав від болю. У глибині коридорів завило сирени розгерметизації.

— Ми не бачимо цілей! — волав верит. — Датчики порожні!

​Нікс встала. Повільно, хитаючись, вона підійшла до капітанського крісла.

— Стрибнемо, — сказала вона Хейзу. — Треба стрибнути. Просто зараз.

— Ми в навчальній зоні! — вигукнув Векс, його обличчя було спотворене страхом. — Стрибок без координат у такій щільності простору — це самогубство!

​Нікс схопила Хейза за комір кітеля, струшуючи його.

— Або ми майбутнє флоту «Сяючого Вінця», або ми групка школярів на прогулянці, яких зараз розітнуть на шматки?! Обирай, Хейзе! Часу немає!

​Хейз подивився їй в очі. З носа Нікс потекла кров, заливаючи губи, а в лівому оці лопнув капіляр, перетворюючи його на червону пляму. Вона не виглядала як курсант. Вона виглядала як сама відплата.

— Що ти робиш?! — крикнув Дорн, коли Нікс відштовхнула Хейза й упала в крісло, її пальці завмерли над панеллю, підписуючи системні коди з неймовірною швидкістю. Чип за вухом обпікав мозок, транслюючи методи Аркаса, які ламали ядро корвета навпростець.

​— Я хочу з нею поговорити! — прохрипіла вона.

— З ким?!

— З «Валькірією»!

— Вона не працює через прямий інтерфейс, це старий протокол! — Векс спробував відтягти її, але Брутус перегородив йому шлях своєю масивною постаттю.

— Не чіпай його! — рикнув калліанець. — Пілоти, бути готовими!

​Нікс заплющила очі. Її свідомість рвонула вглиб систем корвета, пробиваючи програмні заглушки.

— «Валькіріє»... дай мені звіт... — прошепотіла вона.

У динаміках раптом пролунав чистий, позбавлений перешкод синтетичний голос:

«Критичне пошкодження кормового відсіку. Пожежа в секторах 3 і 5. Підтверджено загиблих: 6 осіб. Фіксацію прицілу завершено. Імовірність знищення через 120 секунд».

​Нікс розвернулася до Хейза, її обличчя було блідим, як у мерця, а погляд — божевільним.

— Нас беруть у приціл, — хрипіла вона. — Основна фіксація... за дві хвилини нам кінець.

— Бруте! — Нікс ударила по панелі. — Повна потужність ліворуч!

— Але ж там вони... — Брутус завагався, дивлячись на тактичну схему.

— Виконувати!!! — її крик зірвався на хрип.

— Виконую! — Брутус рвонув важелі. Метал корвета стогнав так, ніби корабель кричав від болю. Тієї ж секунди сліпучий промінь плазми прошив космос там, де вони були мить тому. Ударна хвиля труснула «Валькірію» так, що люди посипалися на підлогу, ламаючи кістки й здираючи шкіру об виступи.

​Нікс не відривала погляду від таймера:

«30... 29... 28...»

— «Валькіріє», повна зупинка! — скомандувала вона на двадцяти.

Корвет здригнувся від безумного гальмування.

— Бруте, назад! Повна потужність!

​Корвет здійснив божевільний, неможливий реверс. Повз оглядовий екран пронеслося другий спис плазми. Ми вийшли з зони ураження, але корабель був на межі. Усюди мерехтіли індикатори критичних поломок, у коридорах вило полум’я, автоматичні системи пожежогасіння захлиналися.

​— Ми вийшли з зони прицільного знищення, — видихнув Хейз.

— Це ненадовго, — Дорн витер піт із чола. — Вони зараз скоригують вогонь.

Нікс почала завалюватися набік, її сили вичерпалися. Чип остигав, залишаючи по собі випалену порожнечу.

— Стрибок... — ледь чутно прошепотіла вона, втрачаючи свідомість. — Стрибайте... не чекайте...

​Хейз перехопив управління:

— Пілоти, підготуватися до стрибка! Координати — сліпий вектор! Ідемо!

Вхід у стрибок на побитому, палаючому кораблі був кошмаром. «Валькірія» стогнала, кожен шов обшивки був готовий луснути. Вони не пішли в спокійний політ — вони провалилися в підпростір, як у прірву, несучи тих, хто вижив, у повну невідомість.