Розділ 18: Пробудження «Ассілора»

Ангар Академії зустрів їх тишею, яка здавалася щільною, майже відчутною на дотик. У повітрі стояв стійкий запах озону, паленого металу й чогось древнього, холодного. «Ассілор» стояв у центрі — величезний, хижий, повністю відремонтований. У напівтемряві його обшивка пульсувала м’яким, живим, блакитним світлом. Корабель здавався сплячим гігантом, чия важка броня повільно здіймалася від циклів вентиляції.

​Вони підходили до нього суворо, плече до плеча, карбуючи крок. Але коли Нікс опинилася біля самої апарелі, вона раптом завмерла. З її грудей вирвався дивний звук — тонкий, лікуючий писк-зітхання. Це не був біль. Це був чистий, майже сп’янюючий захват усвідомлення: це її корабель. Вона — Капітан цього бога.

​— Ребра болять? — Брутус за інерцією подався до неї, готовий підхопити.

Калеб зупинився, вдивляючись у сяюче обличчя Нікс, і його осяяло.

— Це було дуже по-жіночому... — прошепотів він, і в його голосі змішалися досада й захоплення. — Ми сліпці. Ми просто сліпці, раз не бачили очевидного.

​Нікс не відповіла. Вона повільно простягнула руку й погладила шершавий метал. Корабель відповів миттєво: вогні спалахнули каскадом, а палубою пройшов утробний гул.

— Він поводиться як хатній улюбленець, що дорвався до миски, — пробурмотів Брутус. — Тільки цей улюбленець може спалити пів сектора.

​Вони увійшли на місток, де стіни були всіяні органічними патернами, а центральний пульт мерехтів кристалами.

— «Ассілоре»? — тихо покликала вона.

— Так, Капітане Нікс, — голос корабля зазвучав звідусіль. — Самодіагностика завершена. Клас: важкий ударний корвет. Екіпаж: проектна потужність — 40 одиниць. На борту: 4. Коефіцієнт ефективності: критично низький. Рекомендую доукомплектацію.

​Еліас помчав до консолі:

— Він... у мене немає нейронного інтерфейсу такої потужності!

— Є, — голос корабля став змовницьким. — Я проводжу калібрування під твій нейротип. Не чини опору, Аналітику. Це... злегка поколює.

— Стій! — Нікс здійняла руку. — Не лізь до нього без дозволу!

— Так, Капітане, — з явним сарказмом відгукнувся «Ассілор». — Прошу вибачення. Я забув, що люди такі... крихкі.

​У цей момент на центральну голограму посипалися досьє, розкриваючи їхні особисті таємниці з найглибших архівів:

​Брутус Тарн. Калліанець. Син Верховного Маршала. Спадкоємець зруйнованої честі. Примітка системи: Прихована схильність до вивчення доімперської класичної літератури. Колекціонує рідкісні історичні романи про «лицарство». Вірить у легенди про «Зоряних мандрівників».

​Калеб Варіус. Асварі. Племінник Адріана Варіуса, «Сутінкової Тіні». Син глави розвідмережі. Примітка системи: Панічно боїться глибоководних просторів. Таємно пише вірші мертвою мовою асварі. Схильний до самопожертви заради «естетики моменту».

​Еліас Вейн (справжнє ім’я — Еліас де Вальєр). Верит. Син Верховного Лорда Октавіана де Вальєра, Глави Ради Імперії. Втік оглядин наречених, змінивши прізвище на материнське. Єдиний володар ключа до архівів Древніх.

​У кабіні повисла мертва тиша. Брутус стиснув кулаки, червоніючи через «романи». Калеб зблід, його очі небезпечно звузилися. Еліас залишився нерухомим, його перламутрова шкіра здавалася прозорою.

— Це наша команда, — прошепотів Еліас. — Спадкоємці, вигнанці й аналітик-привид.

— Він має рацію, — «Ассілор» додав у голос нотки інтересу. — Капітане Нікс, я проаналізував їхні психотипи. Я знаю їхні межі краще, ніж вони самі.

​Нікс опустилася в крісло капітана, відчуваючи, як фіксатори охоплюють її плечі.

— Ну що, «Ассілоре», — Нікс повільно посміхнулася. — Ти хотів команду? Ти її отримав. Перевірка систем. Імітація запуску!

— Я готовий прийняти команду, Капітане, — пророкотав корабель. — Ініціація протоколів. Брутус — навідник, Калеб — пілот, Еліас — зв’язок. Усім зайняти місця.

​Місток осяявся лютим червоним світлом. Світ за оглядовим екраном миттєво змінився цифровою симуляцією простору.

— Калебе, штурвал! — скомандувала Нікс. — Покажи мені, на що здатен асварі!

​Калеб вишкірився. У цьому вишкірі не було страху, тільки хижий азарт. Він рвонув важелі на себе, і «Ассілор» у симуляції виконав такий різкий маневр, що компенсатори ледь встигли спрацювати.

— Тяга 110%! — вигукнув Калеб. — Він читає мої думки!

— Цілі захоплені! — Брутус ударив по сенсорах. — Читати романи корисно, Нікс! Я знаю цей маневр «Кліщі», його використовували ще триста років тому! Вогонь!

​Місток здригнувся від імітації залпу. Еліас сидів, заплющивши очі, його пальці ледь торкалися панелей, але крізь нього йшов колосальний потік даних.

— Нікс, вони намагаються зламати наш контур. Я виставляю перламутровий щит! — прошепотів він.

— «Ассілоре», — Нікс подалася вперед. — Брутус має рацію. Покажи нам те, чого немає ні в кого. Режим "Фантом"

​Тієї ж секунди всі прилади на містку ніби завмерли. Зовнішні сенсори показали, як корпус корабля «розчиняється» у просторі, стаючи частиною самої порожнечі. Це не було просте маскування — «Ассілор» буквально перестав існувати для всіх систем виявлення. Корабель затих, перетворившись на безшумну тінь.

​Симуляція закінчилася так само раптово, як і почалася. Червоне світло змінилося м’яким білим. Усі четверо важко дихали, але в їхніх очах горіла єдність.

— Протокол завершено, — підбив підсумок «Ассілор». — Синхронізація екіпажу: 78%. Прийнятно. Ласкаво просимо додому, командо.

​Нікс повільно встала з крісла. Її погляд зустрівся з поглядом Еліаса, потім Калеба і Брутуса.

— Якщо ви хочете знати, що таке справжня реальність — ласкаво просимо на борт.