Розділ 12: Збій системи

Калеб і Брутус одночасно кинулися до крісла, але їх зупинив тріск статичної електрики.

— Еліасе, що відбувається?! — вигукнув Калеб, перекриваючи гул системи. — Його рука іскрить!

​Повітря навколо Нікс тремтіло від надмірного напруження. «Примарний вузол» під рукавом не просто світився — він пульсував сліпучо-білим, і тонкі цівки диму вже піднімалися від зап’ястя.

​— Бруте, та витягніть його з крісла!! — скомандував Еліас, гарячково намагаючись пробитися в систему через свій планшет, але «Ассілор» виставив потужний нейронний щит.

​Корабель, наче не помічаючи паніки на містку, продовжував діалог із тим, кого визнав своїм:

«Виконати відновлення системи — виконую... Нам необхідний технічний ремонт секторів. Ти хочеш вирушити в путь... Ми можемо...»

​Важкі магнітні захвати в доку застогнали. Величезна туша корабля здригнулася. «Ассілор», визнаний мертвим, не просто подав ознаки життя — він збирався відірватися від стапелів і піти в путь прямо крізь зачинені стулки шлюзу.

​— Нікс, зупинись! — закричали вони втрьох, розуміючи, що коли двигуни запустяться на повну потужність, док перетвориться на братську могилу.

​Калеб намагався дотягтися до ручного гальма, Брутус тягнув Нікс за плечі, але його відкидало короткими розрядами струму. Суперечка трьох про те, як це відвернути, тонула в наростаючому витті генераторів.

​— Почув команду... капітане Нікс... — її голос був ледь впізнаваний, хрипкий і надтріснутий. — Відновлення системи... Глушимо всі двигуни... видати весь звіт після діагностики...

​Гул миттєво змовк. Аварійне світло перейшло з люто-червоного у спокійне синє. Корабель завмер, підкорившись. У тиші, що настала, стало чути лише переривчастий, хрипкий шепіт Нікс:

— Ел... Еліасе...

​Аналітик кинувся до неї, ігноруючи залишкове напруження.

— Вузол розплавився... — прохрипіла вона, її голова безсило відкинулася на підголівник. Обличчя було залито потом, змішаним із кров’ю з лопнутих судин. — Я не мож... встати й відірвати руку... до... поможіть... Не можна... щоб...

​— Та що ти верзеш, ми все чуємо! — Брутус нарешті підхопив її, не даючи сповзти на підлогу.

— Давайте допоможемо йому... — Калеб затнувся, дивлячись на її зап’ястя.

​Хлопці завмерли в шоці. На місці браслета більше не було гладкого металу — там було криваве місиво з обгорілої плоті й розплавленого металу, впаяного прямо в кістку та сухожилля. Сліз не було, і тваринного крику від кошмарного болю теж. Тільки ця страшна, мертва тиша.

​І тут важкий шлюз доку з гуркотом розчахнувся. У відсік, дзижчачи лопатями, залетіли медичні дрони, а слідом за ними в рубку увійшов Генерал Торнвальд. Його обличчя, зазвичай хиже і глузливе, зараз було кам’яним.

​— Відставити розмови, — відрізав Декан, дивлячись на руку Нікс, що диміла. — Медики, забирайте його. Живо!