Розділ 38. Цілі ворота

Тобіас постукав о п’ятій, але цього разу не поспішав відчиняти двері. Даніель відповів, сів і спершу перевірив, як лежить підтримка. Ніч від дев’ятої була вільною; у полі сто, тремору нуль.

Леон уже налив ранкову воду з їхнього нового пакета. Софія відкрила власну миску. Третій дорожній клінічний набір витратили під час звичайного догляду; кришку від рідини Даніель попросив відкрити Тобіаса.

— Сьогодні я теж хочу пройти, — сказав провідник. — Руки вільні.

Вони поснідали до виходу. Провідник перевірив власний пайок на посту укриття. Його окремий складський рейс уже мав квитанції майбутніх місць видачі.

Вийшли о шостій. Вісім кілометрів до воріт ішли повільно. Ранковий туман стояв на відкритій смузі; колеса лишали мокрі сліди, і Тобіас двічі зупиняв їх перед глибокими поперечними тріщинами. Леон підкладав короткі дошки, Софія чекала за гальмом своєї теліжки. Даніель показував край, на який міг наступити сам, але не приймав чужої ваги плечем.

О восьмій сорок біля огорожі він упізнав головну раму.

Зім’яту стрічку зняли. На її місці тепер висів звичайний яскравий прапорець. Бічна хвіртка, якою вони виходили раніше, лишалася замкненою: сьогоднішній коридор ішов через цілий головний прохід.

Тобіас показав новий місцевий наряд. Операторка вантажної смуги звірила його з прийманням на власному посту. Від дев’ятої до десятої їхня група могла пройти дозволеним людським боком. Це не давало права змінювати режим зареєстрованої лінії чи переступати в смугу вартового.

— Привід працює, — сказала вона. — Ворота перекошені. Звичайного ходу на цьому кінці недостатньо.

Даніель побачив динамометр у Тобіасовій руці.

Ті самі дванадцять. Три десяті могли додати до верху.

Минулого разу він навіть не ставив міток на цілий хід. Знайшов меншу планку, віддав дев’ять порцій за воду й пішов довгою петлею. Та дорога не була помилкою: тоді він міг лише її.

Тепер сто в полі мало інше значення.

Він не сказав цього вголос. Попросив відкрити контрольну кришку.

Кріплення з минулого приймання лишилися на своїх місцях, але один нижній болт замінили. Операторка показала запис заміни й звичайне сьогоднішнє випробування. Тобіас оглянув рейку, не прийняв старий підпис за теперішній стан.

Рама несла реакцію з допуском шістнадцять кілоньютонів. Власний механічний приводний накопичувач зарядили штатним підйомом противаги; його прийнятий запас роботи був не менший за шість цілих дві десятих кілоджоуля. Операторка показала фактичне положення ваги та штатний стоп. Вона ще мала весь потрібний хід.

Даніель дивився на звичайний ловитель.

Під переднім ходом був невеликий зворотний. Саме там він колись поспішив би назвати ворота нерухомими. Тепер попросив переміряти повне зміщення в обидва боки.

Чотири десяті та одна десята метра.

— До сьомої секунди ловитель мусить прийняти, — сказав він. — Сильна частина раніше закінчиться.

— Показуй посадку, — відповіла операторка.

Вона не погодилася тільки на його число. Перевірила порожній хід звичайною ручкою, показала зуб і вставлену колодку. Тобіас став біля штатного стопа так, щоб бачити її руку.

Під час першої порожньої проби колодка сіла неглибоко. Даніель помітив це до міток: блискучий край лишився на поверхні зуба.

Операторка повернула звичайний стоп. Тобіас не назвав пробу прийнятою. Зняв легку кришку, а вона прибрала камінець із напрямної своїм звичайним інструментом. Деталі не міняли, запас енергії не витрачали на сильний хід. Після повторної ручної посадки ловитель увійшов повністю.

Даніель дивився на їхні руки. Якби він поспішив відчути нову силу, колодка могла б стати тим самим старим ненадійним предметом під великими воротами.

— Тепер край видно, — сказав Тобіас.

Операторка записала сьогоднішнє приймання й поставила інструмент убік.

Головна маса після переднього сильного ходу мала спершу сісти на перевірену звичайну напрямну. Від п’ятнадцятої секунди вона приймала велике навантаження, поки зв’язок доводив лише малий залишок до остаточної колодки на сімнадцятій. Без цього проміжного звичайного утримання чотири секунди сильної роботи не давали б права чекати ще дві.

Вони повторили порожню послідовність із цією передачею. Даніель не платив Оглядом за звичайне випробування, а операторка не позначала його майбутній запуск уже завершеним.

Леон перевіряв вихід, а не силу.

За воротами дозволена смуга огинала високий непрозорий екран. На зареєстрованій лінії стояв термінальний вартовий. Його рух було видно в прорізі: два кроки до стику, зупинка, повернення до вузла. Старий маршрут охорони діяв і після місцевих робіт. Даніель не знав про нього більше, ніж показували звичайний пост та спостережений рух.

— Прямо до його риски не йдемо, — сказав Леон.

Операторка показала бічну лінію людей на своєму прийнятому плані.

— Ворота відкривають вам оцей бік. Екран лишається закритим. Якщо охорона зайде на вихід, скасовуємо хід.

Даніель погодився. Хотів пройти, не перевірити, чи його нова сила може перемогти все за екраном.

Тобіас поставив третю теліжку за звичайним гальмом. Софія перерахувала людей: вони четверо й двоє місцевих вантажників, які окремо отримали право вийти цією самою смугою. Вантажники мали власні легкі пакунки та власне харчування.

Один тримав у руці згорнуту куртку.

— Можна я пройду першим?

Леон показав місце очікування.

— Коли операторка відкриє. Я з тобою.

Даніель побачив, як чоловік перестав м’яти куртку. Вона опинилася під пахвою.

Під контрольним кожухом були два контактні майданчики, віддалені на сорок п’ять сантиметрів. Один належав приводному виходу, другий — воротній тязі; звичайні механічні частини вели реакцію в перевірену раму. Майданчики були доступні з одного нерухомого місця.

Він перевірив свій легкий стрижень, шістдесят сантиметрів. Підтримка лівої руки не зачіпала кожуха. Після контактів лишався збоку, приблизно за два метри від обох кінців, з видимим механізмом і звичайним екраном між собою та охоронною смугою.