Розділ 34. Інший ранок

О пів на шосту Даніель спершу знайшов правою край ліжка, потім сів. Ліву підтримку поклав рівно. Цього разу не пробував виграти кілька секунд рухом, від якого вчора заболіла рука.

Він спав від пів на десяту. До кімнати не приносили нічного журналу, канал лишався на посту. Сто у власному полі були результатом цієї ночі: дві години справжнього покою повернули шістдесят, решта сну не зробила другого запасу. Підняти важку ємність він і тепер не міг.

На столі лежала його копія першої спроби. Під словом «скасовано» не було ранкового виправлення.

Софія чекала біля житлової шафи.

— Сьогодні я не хочу снідати над нею, — сказала вона, коли він поклав папку поруч із мискою.

Даніель забрав папку на інший стіл.

Лоте видала їхню частину зі справжнього залишку. Дев’ять порцій і дванадцять літрів належали ще й наступному дню; ранкова миска не відкривала нового договору. Леонову видачу прийняли на В окремим місцевим листом. Він не повертався до Р-6 заради спільного сніданку.

Софія відламала невеликий край хліба. Даніель чекав, що вона заговорить про Карін, але вона спитала, чи він бачив під столом її олівець.

Він нахилився надто різко, зупинився, показав місце.

— Біля твоєї ноги.

Вона підняла сама.

Ранкова копія повідомляла, що всі три оператори вже на своїх точках. Кожен підтвердив власну ніч від дев’ятої до п’ятої, стан і сьогоднішній наряд. Леон відповів із дозволеного місця поза R-C. Йоахім цього разу назвав і присутню складську підміну. Сьогодні інша погоджена зміна вже прийняла видачу.

О шостій двадцять через погоджений районний канал Павел передав на пост лічильниковий акт. Показання опівночі закрило вісімдесят першу добу: тринадцять цілих і три десятих кіловат-години. Разом від сімдесят шостої — вісімдесят цілих і одна десята за шість завершених діб. Даніель звірив цей підсумок; нинішня доба ще тривала.

На посту Даніель прочитав свій оплачений обсяг. Легка підготовка, місцевий запуск, приймання власного журналу. Софія окремо прийняла читання умов і записів. Леон — зв’язок на В до денної передачі.

Старі сто двадцять годин лишилися закритими.

— Після цього я хочу піти зі свого робочого столу, — сказала Софія. — Не лишатися тут, поки кожен вирішить, що ще можна попросити.

— О котрій?

— Коли закрию погоджений журнал. Час наступного читання ми вже призначили окремо.

Він посунув до неї тільки її примірник. Карін у списку людей не було.

Даніель взяв легкий контактний стрижень і власний аркуш. Вийшли о шостій тридцять п’ять. На далекому дозволеному шляху Софія йшла першою там, де можна було пройти лише по одному. На широкому боці він порівняв крок із її кроком і перестав намагатися наздоганяти час, який вони ще не втратили.

Біля огорожі вчорашньої бригади не було. Лишалася свіжа смуга на ґрунті від перенесеного кожуха. Даніель побачив її й не став шукати метал за сусіднім складом.

— Що? — спитала Софія.

— Хотів перевірити, чи вони справді забрали.

— Для чого?

Він глянув на свою схему.

— Уже ні для чого.

Вони пішли далі. Софія не використала його відповідь як початок уроку.

О сьомій тридцять п’ять прийшли до станції журналів. Астрід показала три фактичні записи встановлення: A82, B82, C82 — кожна сьогодні о шостій тридцять, кожна до завтрашньої шостої тридцять. Учорашні добові предмети були зняті та внесені до своїх відомостей. Перші тестові лежали серед витрачених, не поряд із новими.

Софія сіла читати умови.

На її столі був окремий дозвіл верхнього регіонального поста. Наряд дозволяв три конкретні перевірки через кожен зовнішній порт: о восьмій п’ятдесят дев’ять, о першій, о дев’ятій п’ять увечері. Кожен виклик мав вихідний запис і квитанцію. Посада відправника, його повноваження та строк до завтрашньої дев’ятої тридцять були підтверджені самим постом; місцеві тримачі погодили цей обсяг.

Даніель раніше бачив тільки підготовлений запит. Тепер прочитав прийнятий примірник. Софія не дозволила йому забрати його з-під її руки до кінця сторінки.

— Я ще читаю.

Він відійшов до А.

Едгар стояв перед своїм пристроєм. На бічному щиті лишалася вм’ятина. Даніель упізнав її раніше, ніж нову колодку під нею.

— Цей слід залишиться, — сказав оператор.

— Бачу.

— Вчора ти дивився, чи я цілий. Сьогодні дивись, чи предмет проходить свій хід.

Він відкрив звичайний пробний рух. Щит прийняв ловитель, упор лишився на власній основі. Прийняття ремонту мало час і майстриню, але Едгар не пропустив сьогоднішньої перевірки через її вчорашній підпис.

Інґа перевірила вільний аварійний важіль. Звичайний екран відділяв робоче місце від чинної лінії охорони. Окрема конструкція приймала її навантаження; тіло Даніеля до цієї опори не входило.

Він поправив підтримку й став у підготовлену суху смугу.

— Звідси бачиш? — спитала Інґа.

Він бачив защіпку й обидва контактні майданчики. Але край папки закривав нижню риску звичайного приладу.

Даніель переставив утримувач, не розгортаючи його в прохід. Едгар відчинив власну шафку. На пристрої прочитали K-A, порт і чинність до сьогоднішньої дванадцятої. Його кваліфікація та право цієї дії були окремими полями. Інґа не торкалася ключа замість нього.

Після полудня цей ключ не мав лишитися мовчазною підставою всіх наступних читань.

Астрід принесла власні прийняті записи звичайного спостереження. Кожен місцевий пристрій уже підтвердив іншій ролі право читати свої E/R та виконувати штатну заміну касет до вісімдесят четвертого, вісімнадцятої. Права на нову зміну зовнішнього сервісного порта там не було. Вечірні люди мали свої імена та допуски, не копію Едгарового K-A.

Едгар провів нігтем по своїй денній передачі.

— О пів на другу мене замінять. Якщо вам після цього потрібен я, питаєте знову. Не пишете, що оператор лишається.

— Добре.